• надання платнику податків письмового запиту контролюючого органу, який підписаний керівником (заступником керівника) останнього і містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту;
• ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Проте ще суд першої інстанції встановив, що фактичною підставою для прийняття наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки не було ненадання платником відповіді на запит, як стверджував контролюючий орган. Відповідний запит про надання документів щодо взаємовідносин платника з його контрагентом податківці надіслали платнику лише після прийняття наказу від про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки. Враховуючи це, ВАСУ визнав позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, такою, що призначена та проведена за відсутності правових підстав.
При цьому ВАСУ розвінчав позицію апеляційного суду про те, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Адже норми, що регулюють порядок та підстави проведення документальної невиїзної перевірки, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Такі перевірки здійснюються без обов’язкової участі платника податків, через що останній не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення.
Постанова ВАСУ від 16.05. 2016 № К/9991/80415/12