Грошові зобов’язання мають бути виражені й підлягають оплаті в національній валюті. Встановлювати і сплачувати грошові зобов’язання в іноземній валюті допускається лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто закон передбачає обов’язковість провадження платежів на території України у національній валюті. Проте він не містить заборони використовувати для розрахунків розміру грошових зобов’язань іноземну валюту або інші розрахункові величини.
За цивільним законодавством, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, суму, що підлягає сплаті, у гривнях визначають за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Якщо у договорі передбачено інший порядок визначення суми, що підлягає сплаті за укладеним сторонами договором, суд має з’ясувати сутність такого визначення. А саме встановити: чи є належним виконанням зобов’язання сплата суми, яка відповідає еквіваленту вартості нерухомості на день укладення договору, чи сума заборгованості визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Постанова ВСУ від 21.12.2016 № 6-2134цс15
