Підписуйтесь на телеграм-канал «Головбух. Новини»! Тут про зміни без спамуНаціональний банк України нагадав, що банки з метою протидії відмиванню злочинних доходів та виявлення всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи — клієнта або факту їх відсутності зобов’язані витребувати в клієнта-юрособи інформацію та/або документи, що містять відомості про структуру власності клієнта.
При цьому йдеться про встановлення саме реальних, а не номінальних власників (утримувачів).
Під поняттям «номінальний власник (утримувач)» слід вважати особу, яка від свого імені управляє корпоративними правами іншої особи — реального кінцевого бенефіціарного власника (контролера) в його інтересах. Процедура використання послуг номінального сервісу реалізується, наприклад, так: у пакеті документів офшорної компанії є документ під назвою Declaration of Trust. Цей документ підписує як реальний власник компанії, так і номінальний власник (утримувач), підтверджуючи у такий спосіб, хто саме є реальним власником компанії. Крім того, номінальні власники можуть передати повноваження на управління офшором реальному власникові шляхом підписання довіреності, на якій проставлено апостиль. Згідно з цією довіреністю бенефіціар має право діяти від імені номінального власника.
При цьому, на думку НБУ, факторами, які можуть свідчити про те, що власник (контролер) клієнта є номінальним, а не реальним, можуть бути, зокрема, такі:
- особа, яка зазначена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) клієнта, в т. ч. згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, є одночасно кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та/або керівником багатьох інших юридичних осіб, країна реєстрації яких має офшорний статус;
- фізична особа з місцем реєстрації у країні, що має офшорний статус, згідно з інформацією, отриманою безпосередньо від клієнта, зазначена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи (або клієнт зазначив, що кінцевого бенефіціарного власника (контролера) взагалі немає), проте ця інформація не збігається з даними, що містяться у публічних джерелах інформації;
- відповідно до отриманої від клієнта інформації встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) клієнта — юридичної особи є фізична особа. При цьому ця юридична особа є достатньо великим господарським товариством (підприємством), володіє промисловими потужностями, здійснює фінансові операції на значні суми, отримує значні прибутки тощо. За результатами вивчення клієнта з’ясовано, що особа, встановлена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) клієнта, фактично не впливає на його господарську діяльність, а реальний вплив на діяльність підприємства справляє інша особа, яка публічно себе не позиціонує як власник цього підприємства, проте отримує доходи від його господарської діяльності. Крім того, слід зважати, що такою фізичною особою, тобто реальним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) зазначеної юридичної особи може бути, наприклад, відомий громадський або політичний діяч.
Якщо з’ясувати дані, що дають змогу встановити реальних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) клієнта, неможливо, банк зобов’язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у т. ч. шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції.
Лист НБУ від 10.02.2017 № 25-0008/10883
