Платникам заборонено формувати показники податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами (п. 44.1 Податкового кодексу України).
Первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, далі — Закон № 996).
Первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити, визначені у статті 9 Закону № 996. Невідповідність первинного документа цим вимогам свідчить про порушення вимог Закону № 996.
На практиці є непоодинокі випадки, коли надані для підтвердження даних податкової звітності первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції, тобто є недостовірними.
У рішенні ВАСУ від 27.10.2015 у справі № 2а-10463/10/0870 висловлено правову позицію, відповідно до якої факт наявності чи відсутності окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства у зв’язку з його господарською діяльністю.
Тому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може бути підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.
Лист ДФС від 21.11.2016 № 20011/5/99-99-10-01-16
