Чинне законодавство не ставить дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов’язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.
Платник податку (позивач) не несе відповідальності за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов’язань. Адже поняття «добросовісний платник», що його вживають у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку контролювати дотримання його постачальниками правил оподаткування. Власне платник не має повноважень податкового контролю, тобто функцій, покладених на податкові органи, а тому не може мати інформацією стосовно виконання контрагентом податкових зобов’язань.
Тому, якщо податковий орган не встановив наявності замкненої схеми руху грошових коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання незаконної податкової вигоди, платник не мусить зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Досліджені у процесі розгляду цієї справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства й отримання ним реального результату у процесі господарської діяльності з контрагентом.
Тому оспорювані податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ за операціями придбання товару в іншого підприємства визнано протиправними.
Постанова ВАСУ від 12.07.2017 у справі № К/800/51285/14
Як виправити: ► недонараховану зарплату ► недоплату відпускних, лікарняних, декретних ► переплату ► помилкові базу та суму ЄСВ
