Працівникові, який виконав місячну норму праці, нараховують заробітну плату в розмірі, не меншому за мінзарплату. Якщо заробітна плата, що нарахували такому працівникові нижча за законодавчо встановлений розмір мінзарплати, роботодавець має провести доплату до рівня мінімальної зарплати. Доплату виплачують щомісяця одночасно з виплатою заробітної плати.
Якщо працівник не виконав норми праці (перебував у відпустці, на лікарняному, у простої тощо), оплату праці проводять пропорційно до виконаної норми.
Середній заробіток, який зберігають за працівниками на час відпусток, виконання державних або громадських обов’язків, підвищення кваліфікації, відрядження, тимчасової непрацездатності, вихідна допомога та компенсація за невикористані відпустки не є заробітною платою працівника, яку роботодавець виплачує за виконану роботу. Ці виплати розраховують згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок № 100), та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266. Суми середнього заробітку не враховують до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня.
Якщо працівникові за час службового відрядження виплачують зарплату згідно зі статтею 121 Кодексу законів про працю України, нарахована працівникові за місяць зарплата не може бути нижчою від розміру мінзарплати.
Доплата до розміру мінімальної заробітної плати є обов’язковою виплатою, яку включають до додаткової заробітної плати. Тому зазначену доплату слід враховувати під час обчислення середньої зарплати у всіх випадках її збереження згідно з Порядком № 100. Її також враховують під час обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах. Позаяк доплату до мінзарплати включають до фонду оплати праці і на неї нараховують ЄСВ.
Лист Мінсоцполітики від 25.05.2017 № 1545/0/101-17/28
