Податківці стверджують, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа. Він не фіксує господарських операцій, розпоряджень або дозволів на проведення господарської операції. На думку ДФС, рахунок-фактура має інформаційний характер, адже передбачає лише виставлення покупцям певних сум до сплати за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) слід підтверджувати видатковою накладною постачальника або актом приймання- передачі виконаних робіт (послуг).
Таких висновків ДФС дійшла, посилаючись на старі листи Мінфіну від 27.11.2006 № 31-34000-20-23/25136, від 09.07.2007 № 31-34000-20/23-4579/480 і від 30.05.2011 № 31-08410-07-27/13794.
Зауважимо, що податківці не беруть до уваги останні зміни, внесені до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV, і не зважають на свіжі роз’яснення Мінфіну, а саме, його листи від 22.08.2017 № 35210-07/23-3364/2658 і від 16.02.2017 № 31-11410-06-5/4339. Згідно з цими листами рахунок-фактура (інвойс) у разі його оплати може бути підставою для відображення у бухобліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі.
