Сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцстрахування (далі – єдиний внесок) регулює Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (із змінами, далі – Закон № 2464) від 08.07.2010 № 2464-VI
Роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, згідно відомостей з Єдиного держреєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, є платниками єдиного внеску (абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464).
Платники єдиного внеску, зокрема, роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок за застрахованих осіб (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).
Відтак, законодавство не передбачає звільнення від сплати єдиного внеску за працюючих на підприємстві, в установі, організації (у роботодавця) пенсіонерів.
