ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ. Підтвердні документи
Первинні документи, виписані від імені платника податку — постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не мають значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків — покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та витрат відповідних податкових періодів.
Такого висновку дійшов Верховний суд України (ВС), не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені постачальника. ВС взяв до уваги доводи податківців:
- про неможливість встановлення фактичного походження товару по ланцюгу поставки;
- відсутність у цього постачальника основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки,
Як наслідок ВС визнав правомірним податкове повідомлення-рішення у частині збільшення суми податкового зобов`язання з ПДВ за операціями, що не мали реального характеру.
Ще ВС по цій справі зазначив: презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.
Контролюючий орган зобов’язаний довести правомірність прийнятого рішення.
У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.
