Ризики щодо невизнання податкового кредиту
На думку податківців підприємство неправомірно включило суми ПДВ до податкового кредиту. За висновками контролерів, у спірній ситуації мала місце імітація господарської операції щодо придбання товару, введення в обіг якого не підтверджено законним джерелом реального походження у попередніх ланках ланцюга постачання.
Підприємство подало до суду позов з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Суд першої та другої інстанцій стали на бік підприємства. Вони зазначили:
- реальний характер господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами;
- податківці не заперечили факт наявності у підприємства придбаного товару та те що його використовують у господарській діяльності;
- оскільки спірний товар виготовлений у періоді, коли Українська класифікація товарів ЗЕД ще не була запроваджена (1986), то відсутність у податковій накладній відповідного коду УКТ ЗЕД не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікувати поставлений товар;
- наявність незакінчених розрахунків між сторонами за спірними операціями не свідчить про нереальність спірних операцій.
Верховний суд України (далі — ВС) відправив дану справу на повторний розгляд до суду першої інстанції.
ВС відмітив: для того щоб дослідити фактичне придбання активів у межах господарської діяльності необхідно було встановити:
- зміст господарських операцій;
- договірні умови;
- фактичний порядок поставки та обсяги і зміст поставки;
- мету придбання та порядок здійснення розрахунків;
- належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій;
- з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів. Дані докази потрібно оцінювати кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Реальність потребує з`ясувати той факт, чи справді відповідні активи отримано від указаного у первинних документах контрагента та за передбаченими договірними умовами.
Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між підприємство та контрагентом. Хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків щоб з’ясувати характер та умови здійснення оспорюваних операцій.
Судам необхідно було перевірити і факт реального руху активів по всьому ланцюгу постачання. Адже без встановлення вказаних обставин факт отримання позивачем товару саме від даного постачальника, а не від іншого постачальника, не може бути підтверджено.
Крім того, ВС звертає увагу на те, що умовами договору поставки передбачений самовивіз товару покупцем зі складу постачальника, а завантажував товар у транспортні засоби постачальник. Тому, враховуючи габарити, масу товару необхідно перевірити чи є в наявності в постачальника:
- складські приміщення (власні чи орендовані) де зберігався даний товар;
- обладнання (власне чи орендоване), яке використовували для завантаження товару.
Також потрібно встановити осіб, які безпосередньо виконували такі завантажувальні роботи.
