Неповний і скорочений робочий час: у чому різниця

Поняття «скорочений робочий час» та «неповний робочий час» — різні

Неповний і скорочений робочий час: у чому різниця

Індексація зарплати в листопаді та грудні 2024 року

Питання тривалості, складу, режиму і порядку обліку робочого часу регулюються Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП). У період дії в Україні правового режиму воєнного стану — Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі Закон № 2136).

В мирний час КЗпП України встановлено, що робочий час може бути наступної тривалості:

  • Нормальний. Тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень;
  • Неповний. Робочий час становить меншу кількість годин, ніж встановлено нормативно-правовими актами;
  • Скорочений. Час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові функції, але оплата праці такого працівника проводиться в повному розмірі.

Скорочений робочий час встановлюють:

  • для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
  • для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень;
  • для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень;
  • для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) – скорочена тривалість робочого часу встановлена законодавством.

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 56 Кодексу Законів про працю України).

Неповний робочий час встановлюють на певний строк і без зазначення строку.

В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюють для:

  • вагітних жінок;
  • жінок, що мають дітей віком до 14 років;
  • дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

За згодою роботодавець неповний робочий час може запроваджувати для всіх категорій працівників.

Роботодавець має право, але не зобов’язаний задовольняти прохання інших категорій працівників про встановлення неповного робочого часу, окрім випадків, безпосередньо визначених КЗпП.

Оплату праці у випадках встановлення неповного робочого часу провадять пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Якщо неповний робочий час встановлюють за бажанням працівника, то неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.

У заяві працівника про встановлення йому неповного робочого часу зазначають:

  • вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень),
  • режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи),
  • період, на який встановлюють неповний робочий час тощо.

Законодавство не регламентує скільки днів або годин встановлювати за неповного робочого часу. Це може бути визначена кількість годин на день або днів на тиждень.

У випадку, коли неповний робочий час установлюють без обмеження строком, власник не позбавляється права змінити тривалість неповного робочого часу чи замінити його на повний за умови, якщо на підприємстві, в установі, організації проводять зміни в організації виробництва та праці, і з дотриманням процедури та строків попередження працівника.

Працівники, що працюють на умовах неповного робочого часу, мають право на відпустку повної тривалості, на соціальні виплати, зокрема, допомогу з тимчасової непрацездатності у звичайному порядку.

Запис про те, що працівник працює на умовах неповного робочого часу, до трудової книжки не заносять.

Отже:

Неповний робочий час:

Скорочений робочий час:

встановлюють за згодою сторін будь-якому працівнику

встановлений законодавством тільки для окремих категорій працівників

оплачують пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку

робочому дні оплачують як за повний робочий день

На сьогодні особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку визначені статтею 6 Закону № 2136. Так, нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюють скорочену тривалість робочого часу, тривалість робочого часу в період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлює роботодавець.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначає роботодавець.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку можна скоротити до 24 годин.

У період дії воєнного стану не застосовують норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої – п’ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 КЗпП та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.

У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин першої та другої цієї статті 6 Закону № 2136 понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплату праці здійснюють у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

Норми Закону № 2136 щодо:

  • збільшення тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури;
  • обмеження щодо неможливості перевищування 40 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу
  • можливості скорочення безперервного відпочинку до 24 годин не застосовують до праці неповнолітніх.

За інформацією Держпраці


Статичний блок для новин

Статті за темою

Усі статті за темою

Зразкова добірка: Документи для призначення та виплати лікарняних і декретних

Зразки наказів, повідомлень і протоколу допоможуть задокументувати: призначення уповноважених із питань оплати непрацездатності, засідання уповноважених, виплату лікарняних і декретних, відмову у виплаті, комунікації з працівниками й ПФУ
25

Прожитковий мінімум 2025: розмір, таблиця

Прожитковий мінімум — це показник, який використовується у розрахунках різних соціальних виплат, наприклад пенсій, допомоги з безробіття, аліментів. Його використовують також і в оподаткуванні. Усе, що варто знати про прожитковий мінімум у 2025 році, — в огляді
1213

Держбюджет 2025

19 листопада ВРУ ухвалила Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» (проєкт закону від 14.09.2024 № 12000). Це вже третій бюджет країни за час повномасштабного вторгнення рф із найбільшими видатками та дефіцитом бюджету за всю історію країни. Проте Уряд запевняє, що бюджет є збалансованим. На які показники він спирається та що очікує українців в умовах воєнного стану — в огляді
643

Мінімальна зарплата 2025

ВРУ ухвалила Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» (проєкт закону від 14.09.2024 № 12000). Яка мінімальна заробітна плата очікується в 2025 році та на які показники вона вплине — розповімо у статті
2183

Премія за підсумками року: нарахування та оподаткування

Річна премія — це винагорода за результатами роботи за рік. Інколи її називають тринадцятою зарплатою. Законодавство детально питання нарахування премій не врегульовує і роботодавець має певну свободу. У консультації — як нараховується річна премія, які є види, їхнє оподаткування, вплив розрахунку середньої зарплати для відпускних, лікарняних та інших виплат
50678

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді