Екс-працівник просив суд скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Він вказав, що його звільнено наступного дня після написання заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, а не після сплину двотижневого строку відпрацювання.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив. Верховний Суд України (далі — ВС) частково задовольнив касаційну скаргу позивача з огляду на таке.
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
Трудові штрафи: граємо за новими правилами
ВС вказав, що сторони трудових правовідносин не можуть в односторонньому порядку змінювати строки попередження. Працівник, який попередив роботодавця про розірвання на його вимогу трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву. За винятком випадків, коли на його місце було запрошено особу в порядку переведення з іншого місця роботи за погодженням між керівництвом двох роботодавців.
У заяві про звільнення за власним бажанням жодних причин для розірвання трудового договору раніше двотижневого строку попередження позивач не зазначив.
Висновок апеляційного суду про те, що закон не забороняє роботодавцеві звільнити працівника із займаної посади на його прохання раніше закінчення двотижневого терміну попередження, оскільки таке звільнення зумовлене досягненням домовленості між сторонами трудового договору, є помилковим. Тому що не доведено прохання працівника звільнити його раніше строку попередження.
Постанова ВС від 20.05.2020 у справі № 279/3334/17-ц.
За інформацією Верховного суду України
