При звільненні працівника йому виплачують усі належні йому від підприємства суми в день звільнення. Тобто, останній робочий день — це день, коли мають здійснити всі виплати у випадку, якщо працівник «на місці».
Якщо ж працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Оскільки не визначено форми вимоги про розрахунок (письмова чи усна), способу її подачі (особисто чи через представника, або ж засобами поштового зв’язку), оформлювати таку вимогу слід письмово і надсилати засобами поштового зв’язку (рекомендований лист з описом вкладення) для отримання підтвердження доставки.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. На практиці працівникам видають для ознайомлення роздруківку з нарахованими сумами і знятими податками. Після ознайомлення працівник погоджується з нарахованими сумами (мовчазна згода) або ж оспорює її. Якщо працівнику не вдалося довести своєї правоти роботодавцю, спір слід вирішувати в судовому порядку.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець повинен виплатити в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок неоспорювану працівником суму.
_
У випадку невиплати з вини роботодавця належних працівнику сум при звільненні у відповідні строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Якщо працівник погодився з сумами, нарахованими при звільненні, а працедавець все рівно їх не виплачує, до працедавця буде застосовуватися «пеня» — середній заробіток за кожний день такої затримки.
Важливий нюанс — відсутність коштів у роботодавця не може бути підставою невиплати належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності. Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності при затримці виплат.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком. В категорії трудових справ держава надає багато пільг працівнику. Наприклад, при поданні позовної заяви в даній категорії справ, судовий збір не сплачують. Також у трудових спорах можна претендувати на стягнення моральної шкоди.
