Фрахт — це винагорода (компенсація), що сплачують за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:
- перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;
- перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Норми встановлені підпунктом 14.1.260 Податкового кодексу України (далі — ПКУ).
Суму фрахту, що сплачує нерезиденту резидент, у тому числі ФОП, фізособа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юрособа чи ФОП), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво за договорами фрахту, оподатковують за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
При цьому:
- базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;
- особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку на прибуток підприємств, а також суб’єктом спрощеного оподаткування.
Базова ставка фрахту — сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування (пп. 14.1.12 ПК).
