Якщо роботодавець, отримавши заяву працівника про звільнення, не вчинить дій, направлених на звільнення, особа має право звернутись до суду за захистом своїх прав щодо припинення трудових відносин з підприємством.
Відповідно до вимог статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні.
У разі, якщо заява співробітника про звільнення за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Поважними причинами при цьому вважаються:
переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
вступ до навчального закладу;
неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
вагітність;
догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом;
догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
вихід на пенсію;
прийняття на роботу на конкурсній основі тощо.
Якщо співробітник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не мають права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, якщо на його місце запрошено іншого співробітника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
