⚡️ ОБЧИСЛЮЄМО СЕРЕДНЮ ЗАРПЛАТУ З 12 ГРУДНЯ БЕЗ ПОМИЛОК ⚡️
Положеннями статті 38 КЗпП визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово.
Верховний Суд зазначив, що сторони трудових правовідносин не можуть в односторонньому порядку змінювати строки попередження. Працівник, який попередив роботодавця про розірвання на його вимогу трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву. За винятком випадків, коли на його місце було запрошено особу в порядку переведення з іншого місця роботи за погодженням між керівництвом двох роботодавців. При цьому, якщо відсутнє усне чи письмове відкликання заяви про звільнення за власним бажанням і після закінчення строку трудового договору його не було розірвано, а працівник не наполягає на звільненні, дію договору вважають продовженою.
Винятки становлять випадки розірвання договору з поважних причин, про що зазначає працівник.
У розглянутій справі працівник у заяві про звільнення за власним бажанням жодних причин для розірвання трудового договору раніше двотижневого строку попередження не зазначив. Тому висновок апеляційного суду про те, що закон не забороняє роботодавцеві звільнити працівника із займаної посади на його прохання раніше закінчення двотижневого терміну попередження, оскільки таке звільнення зумовлене досягненням домовленості між сторонами трудового договору, є помилковим. Адже у справі не доведено прохання звільнити раніше строку попередження.
Через це висновок апеляційного суду про те, що недотримання двотижневого строку попередження не є порушенням вимог КЗпП, є передчасним. Крім того апеляційний суд до поважних причин для звільнення працівника раніше двотижневого строку, послався на обставини, які не передбачені нормами КЗпП. А саме на те, що місце роботи працівника перебувало на значній відстані від місця його проживання і саме така віддаленість від місця роботи й слугувала причиною звільнення з роботи. Проте це є припущеннями, на основі яких судові рішення не ухвалюють.
