⚡ ПЕРША КВАРТАЛЬНА ЗВІТНІСТЬ З ПДФО ТА ЄСВ: ПРИКЛАДИ, ЗРАЗКИ, ПОЯСНЕННЯ ⚡
Лист Мінекономіки від 02.04.2021 № 4711-06/20380-07
Згідно законодавства заробітну плату працівникам потрібно виплачувати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 к. дн., та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який проводять виплату.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця не повинен бути менший оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Гарантії працівникам на час простою, встановлені ч. 1 ст. 113 далі — КЗпП, з оплатою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) не є оплатою за фактично відпрацьований час. Але оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Оплата простоїв не з вини працівника належить до складу фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час (п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держстату від 13.01.2004 № 5).
Тому оплата простоїв не з вини працівників, на думку фахівців Мінекономіки, має здійснюватися не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який проводять виплату.
Щодо мінімального розміру оплати за першу половину місяця простою, то розмір такої оплати має визначатися на підставі табеля обліку робочого часу, який заповнюють за звітний місяць (з 1 по 15 число), з урахуванням умов оплати праці, встановлених працівникові на період простою.
