Законодавство України забороняє відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм зарплату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник бо уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста статті 179 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається. Окрім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
На період працевлаштування за ними зберігайте середню заробітну плату, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору (ст. 184 КЗпП).
