Для обрахунку об’єкта оподаткування платник-прибутківець використовує дані бухобліку та фінзвітності щодо доходів, витрат та фінрезультату до оподаткування (абз. 1 п. 44.2 Податкового кодексу України; далі — ПК).
Для цілей оподаткування платники зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі:
- первинних документів;
- регістрів бухобліку;
- фінзвітності;
- інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачає законодавство (п. 44.1 ПК).
Підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складати зведені облікові документи.
Первинні документи складають як у паперовій, так і в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити.
Залежно від характеру госпоперації та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включати додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовують у бухобліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV).
Державною мовою в Україні є українська мова (ст. 10 Конституції України).
Тому усі первинні документи, облікові регістри, бухгалтерську та іншу звітність слід складати українською мовою. Документи, що є підставою для записів у бухобліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на українську мову (п. 1.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88).
