Нові правила оподаткування доходів фізосіб від продажу власної сільгосппродукції
Постанова Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20
Фермерське господарство оскаржило повідомлення-рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій у розмірі 500 000 грн за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії до суду.
Суб’єкт господарювання пояснив, що придбав 31 960 л дизельного палива винятково для потреб власного споживання ― вирощування сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках. Пальне зберігав в орендованих паливозаправниках та пересувних автоцистернах, які тимчасово використовував. Позивач просив визнати дії податкового органу протиправними, скасувати повідомлення-рішення.
Позиції судів попередніх інстанцій розійшлися. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки дійшов висновку, що зберігання пального, навіть для власного використання в господарській діяльності, в таких обсягах, у яких зберігав позивач, допускають лише за наявності ліцензії. Однак суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача, що в розумінні положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) отримувати ліцензію на право зберігання пального суб’єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив позов, але вказав на помилковість мотивувальної частини з огляду на таке.
Щоб оцінити наявність в діях суб’єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії з’ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального.
Колегія суддів КАС ВС звернула увагу, що у зв’язку з тим, що зазначений Закон не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцями зберігання пального, на кожне з яких суб’єкт господарювання зобов’язаний отримати ліцензію, то для вирішення спірного у цій справі питання потрібно враховувати норми ПКУ, які містять визначення понять, пов’язаних з обігом пального, зокрема й місцями його зберігання.
Системний аналіз норм ПКУ та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у їх взаємозв’язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов’язане з наявністю в суб’єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб’єкта господарювання обов’язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб’єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов’язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності), залежить саме від наявності в суб’єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», незалежно від того, чи зареєстрований такий суб’єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу, та/або наявності підстав для реєстрації такого місця, як акцизний склад.
Якщо наявне в суб’єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПКУ встановлює як виняток із визначення понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб’єкт не має обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання пального в такому місці.
Згідно з установленими обставинами у цій справі місця зберігання пального, які використовував позивач, відповідають ознакам, які в ПКУ визначені як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний». За таких обставин немає підстав вважати, що діяльність позивача відповідає визначенню поняття «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування в розумінні Закону № 481/95-ВР, відповідно, позивач не мав обов’язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.
Для багатьох 24 лютого досі завмерло на календарі, та час невпинний і за вікном вже червень. Знайте, що редакції та експерти поруч, і ми будемо робити все від нас залежне, щоб підтримати вас особисто та економіку України в цілому. Тому надаємо вам знижку в 40% для передплати фахових видань «Головбух», «Головбух Агро», «Головбух Медицина», а також до експертно-правової системи «Експертус Головбух» на рік.
Замовляйте доступ онлайн в інтернет-магазині. Якщо потрібно обговорити передплату з вашим менеджером, телефонуйте: 0 800 21 12 20 (дзвінки безплатні). Миру нам. І хай буде літо!
