Якщо ви вирішили створити фермерське господарство маєте знати, яких умов варто дотримати, щоб зробити це. Далі розглянемо всі особливості створення фермерського господарства.
Фермерське господарство (ФГ) — це форма підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, перероблювати її та реалізовувати з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у т. ч. в оренду, для ведення ФГ, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до законодавства (ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV; далі — Закон про ФГ).
Фермерське господарство може створити один або кілька громадян України, які є родичами або членами сім’ї (ст. 1 Закону про ФГ). Реєструють ФГ як юрособу або фізособу-підприємця.
Держпідтримка розвитку тваринництва та переробки сільгосппродукції у 2022 році
Умови для створення фермерського господарства
Хочете створити фермерське господарство ― дотримайте 5 умов.
Умова 1
Громадяни повинні мати у власності чи користуванні земельні ділянки для ведення ФГ, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, на яких здійснювати відповідну господарську діяльність (ч. 1 ст. 1 Закону про ФГ).
Це означає, що земельні ділянки повинні мати та використовувати в діяльності ФГ усі його члени. Хоча на практиці не виникає проблем із тим, щоб ділянка була хоча б у когось одного. Якщо ділянки немає в жодного з потенційних членів, її доведеться набути у власність або користування. Подібну норму про обов’язкову наявність земельних ділянок для держреєстрації ФГ містить стаття 8 Закону про ФГ.
Отримати земельні ділянки державної та комунальної власності у власність або користування для ведення ФГ можна в порядку, передбаченому ЗК.
Громадяни — члени ФГ мають право одержати безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю). Таким громадянам також передають безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради (ч. 2 ст. 31 і ст. 32 ЗК). Щоправда, у власність земельну частку (пай) не нададуть, якщо громадяни раніше набули на неї права.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам наведені в пункті «а» частини 1 статті 121 ЗК.
Громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення ФГ:
- в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться ФГ;
- у середньому розмірі земельної частки (паю) по сільгосппідприємствах, якщо їх декілька і вони розташовані на території відповідної ради;
- у середньому по району розмірі земельної частки (паю) — за відсутності сільгосппідприємств на території відповідної ради.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок наведений у частинах 6—9 статті 118 ЗК.
Громадяни подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначають цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додають графічні матеріали, на яких зазначають:
- бажане місце розташування земельної ділянки;
- погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
- документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Строк розгляду клопотання – один місяць.
Далі громадянам надають дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у наданні дозволу. Проєкт розробляють за замовленням громадян суб’єкти господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюють угодою сторін. Розроблений проєкт погоджують у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК.
Ділянку реєструють у Державному земельному кадастрі (ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI). Відповідний пакет документів подають через ЦНАП державному кадастровому реєстратору територіального органу Держгеокадастру. Відомості до Державного земельного кадастру вносять у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня отримання відповідного пакета документів, на підтвердження чого замовнику (фізособі) надають витяг із Державного земельного кадастру.
Після цього відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк із дня отримання погодженого проєкту землеустрою (якщо необхідна обов’язкова державна експертиза землевпорядної документації згідно із законом — після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про його затвердження.
Реєструють право власності на земельну ділянку та отримують витяги із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Увага: якщо громадянин має у власності ділянку, приміром, для особистого селянського господарства, він може безоплатно отримати у власність ділянку і для ФГ.
Передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК, провадять один раз за кожним видом використання (ч. 4 ст. 116 ЗК).
Умова 2
ФГ має виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію, щоб отримати прибуток на земельних ділянках сільгосппризначення (ч. 1 ст. 1 Закону про ФГ).
Тобто ФГ не можна створювати, наприклад, для торгівлі чи надання послуг. ФГ може купувати продукцію, товари в інших суб’єктів для перепродажу. Проте це не може бути основним видом діяльності ФГ. Щоправда, законодавство не містить якогось числового обмеження. Тому на практиці може бути, приміром, отримання доходу від торгівлі в розмірі 95% і від сільгоспдіяльності в розмірі 5% тощо.
Умова 3
ФГ створюють громадяни для спільної праці в ньому.
Ця думка випливає з норми частини 1 статті 1 Закону про ФГ, яка зазначає, що ФГ — це форма підприємницької діяльності громадян. А також із норми частини 1 статті 27 цього Закону, згідно з якою трудові відносини у ФГ базуються на основі праці його членів.
Отже, ФГ — це своєрідний колективний підприємець (суб’єкт підприємницької діяльності). Підприємницького результату досягають колективною особистою працею. В цій частині ФГ відрізняється від ТОВ, в якому засновники беруть участь власним внеском до складеного капіталу, а не власною працею.
Хоча цю умову в окремих ФГ подеколи порушують і вони працюють за принципами ТОВ. Тобто громадянин створює ФГ, робить внесок до складеного капіталу, наймає директора та працівників за трудовим договором. Зазначене суперечить Закону про ФГ. Але судова практика, яка б підтверджувала заборону такого порядку роботи ФГ, нам не відома.
Умова 4
Членами ФГ можуть бути тільки родичі.
Створити ФГ може один або кілька громадян України, які є родичами або членами сім’ї, згідно із законом (ч. 2 ст. 1 Закону про ФГ).
Отже, не можуть створити ФГ фізособи, які не є громадянами України. Також не можуть створити (бути засновниками) ФГ юрособи.
Ступінь споріднення визначає стаття 3 Закону про ФГ.
Членів сім’ї визначають відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (СК).
Стаття 5 Закону про ФГ передбачає, що право створювати ФГ мають громадяни, які досягли 18-річного віку. Водночас у частині 1 статті 3 цього Закону йдеться про членів ФГ, які досягли 14-річного віку. Це означає, що не всі члени ФГ можуть бути засновниками. Проте Закон про ФГ не встановлює ознак засновників. Фактично це питання є дискусійним.
Умова 5
Членами сімейного ФГ мають бути тільки члени сім’ї відповідно до статті 3 СК (ч. 5 ст. 1 Закону про ФГ).
«Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Подружжя вважають сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Сім’ю створюють на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.» (ст. 3 СК)
Фактично за СК сім’я — це й особи, які спільно проживають і не є родичами. Якщо підійти до умови частини 5 статті 1 Закону про ФГ формально, сімейне ФГ можуть створити особи, які спільно проживають і не є родичами. На думку автора, норми частини 5 статті 1 Закону про ФГ потрібно застосовувати одночасно з іншими нормами цього Закону (зокрема, ст. 3). Отже, сімейним буде ФГ, члени якого — родичі, які одночасно — члени однієї сім’ї.
Хто може бути головою фермерського господарства
У частині 1 статті 3 Закону про ФГ читаємо:
Якщо ФГ створює один із членів сім’ї, інші члени сім’ї та родичі можуть стати членами цього господарства.
Висновок: якщо голова ФГ працює у господарстві як найманий працівник, він не може бути його членом. Головою ФГ можуть бути (ч. 1 ст. 4 Закону про ФГ):
- його засновник,
- інша визначена у статуті особа.
Коли ФГ має статус сімейного, його головою може бути лише член сім’ї (ч. 5 ст. 1 Закону про ФГ).
Це всі законодавчі обмеження щодо особи, яка може бути головою ФГ.
Увага: головою ФГ може бути будь-який член господарства, про якого внесли відповідну інформацію до статуту.
Отже, якщо обов’язки голови виконує стороння особа, яку визначили у статуті ФГ та з якою уклали трудовий договір, — запитань не виникає. А як бути, коли головує засновник ФГ, який є членом сім’ї?
Як скласти Статут фермерського господарства
ФГ — юридична особа діє на основі установчого документа — Статуту (ч. 4 ст. 1 Закону про ФГ). Перед створенням (реєстрацією) ФГ його засновники мають скласти Статут.
У Статуті фермерського господарства зазначають:
- найменування господарства;
- його місцезнаходження;
- адресу;
- предмет і мету діяльності (ч. 1 ст. 1 Закону про ФГ);
- порядок формування майна (складеного капіталу);
- органи управління (ч. 1 ст. 4 Закону про ФГ);
- порядок прийняття рішень органами управління;
- порядок вступу до ФГ;
- порядок виходу з ФГ (ст. 20 Закону про ФГ встановлює розмір і порядок визначення частки члена ФГ при ліквідації ФГ або якщо членство в ФГ припинено; ст. 36 Закону про ФГ визначає, хто приймає рішення про припинення ФГ, порядок розподілу майна ФГ між його членами при ліквідації ФГ);
- інші положення, що не суперечать законодавству України (ст. 20 Закону про ФГ визначає строк передачі до складеного капіталу майнових прав, порядок володіння, користування і розпорядження майном ФГ; ст. 27 Закону про ФГ встановлює трудові відносини членів ФГ).
Статут ФГ можуть приймати на загальних зборах членів ФГ (якщо їх кілька) або одноосібним засновником ФГ, що оформляють протоколом. Затверджений Статут буде додатком до протоколу.
СКАЧАТИ ЗРАЗОК ⏩
Як обрати систему оподаткування для фермерського господарства
ФГ можуть застосовувати:
- спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку четвертої групи;
- спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку третьої групи за умови реєстрації платником ПДВ або без сплати ПДВ;
- загальну систему оподаткування зі сплатою податку на прибуток.
- ФГ може бути платником ПДВ, коли перебуває на будь-якій із цих систем (крім єдиного податку третьої групи (неплатник ПДВ)).
Щоб з’ясувати, на якій системі перебувати, потрібно…
Як зареєструвати фермерське господарство
Для держреєстрації ФГ — юридичної особи подайте до суб’єктів державної реєстрації (виконавчих органів сільських, селищних і міських рад, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, нотаріусів) такі документи:
- заяву щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) (форма 2), затверджену наказом Мін’юсту від 19.05.2020 № 1716/5);
- примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників (це може бути протокол зборів засновників ФГ або рішення засновника);
- статут (п. 14 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV; далі — Закон про держреєстрацію).
ЯКІ НАСТУПНІ ДІЇ
