Частково задовольняючи позов позикодавця про стягнення процентів за користування позикою, Верховний Суд України, всупереч висновкам судів попередніх інстанцій, наголосив на презумпції оплатності позики. Зокрема, якщо безоплатний (безпроцентний) характер відносин позики прямо не передбачений Цивільним кодексом України (ЦК), іншими законодавчими актами або конкретним договором.
Так згідно зі статтею 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Причому відповідно до частини другої статті 1048 ЦК договір позики вважається безпроцентним, якщо:
- він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50 нмдг, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
- позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Таким чином, у випадку, якщо договір позики не є безоплатним (безпроцентним) у розумінні частини другої статті 1048 ЦК, позичальник зобов’язаний сплатити винагороду (проценти за користування позикою) навіть у випадку, коли таким договором не передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики.
