Розглядаючи справу про стягнення заборгованості за поставлений товар, Верховний Суд України (ВСУ) наголосив, що визначення в договорі порядку сплати пені та суми за користування чужими грошовими коштами за порушення зобов’язання не може суперечити положенням Цивільного кодексу України (ЦК) та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Зокрема, відповідно до частини 3 статті 692 ЦК за прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами. Причому ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов’язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
Тобто частиною 3 статті 692 ЦК конкретизовано визначений статтею 536 ЦК обов’язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 ЦК право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником. Крім того, зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.
Згідно зі статтею 549 ЦК грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору в разі порушення зобов’язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, є пеня. Виходить, що за своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення, в разі їх визначення в договорі, охоплюються визначенням пені.
А тому, на думку ВСУ, передбачення в договорі можливості одночасного стягнення пені та процентів за користування чужими грошовими коштами у разі порушення зобов’язання є неправомірним. Оскільки це означає, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язання покупцем. Що зовсім не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
