Якщо суб’єкт господарювання в одному приміщенні здійснює декілька видів побутових послуг, він може придбати один торговий патент.
Так, відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), та їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому порядку торгові патенти та провадять торговельну діяльність, а також діяльність із надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабміном.
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
Згідно з підпунктом 14.1.151 пункту 14.1 статті 14 ПКУ платні послуги для цілей розділу XII ПКУ — це діяльність, пов’язана з наданням побутових послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також із використанням інших форм розрахунків, включно з платіжними картками.
Разом з тим, відповідно до підпункту 267.4.6 пункту 267.4 статті 267 розділу ХІІ для провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг і діяльності з торгівлі валютними цінностями торгові патенти придбаються окремо для кожного пункту продажу товарів, надання платних послуг, обміну іноземної валюти.
Підпунктом 267.3.1. пункту 267.3 статті 267 ПКУ встановлено, що ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року.
Ставка збору за провадження діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах:
- на території міста Київ та обласних центрів — від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;
- на території міста Севастополь, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів — від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;
- на території інших населених пунктів — від 0,02 до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному ПКУ.
Під час прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються:
- об’єкт оподаткування;
- платник податків і зборів;
- розмір ставки;
- податковий період;
- інші обов’язкові елементи, визначенні статтею 7 ПКУ з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII ПКУ для відповідного місцевого податку чи збору.
