Сейф підприємства не підпадає під поняття «місце проведення розрахунків» відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі — Закон № 265). На це вказав ВАСУ, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій, що висновок акту перевірки про невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО господарського об’єкту підприємства — АЗС не відповідає фактичним обставинам, є помилковим та носить формальний характер.
Зокрема, відповідно до Закону № 265 місце проведення розрахунків — місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі — Положення), таким місцем є каса.
При цьому ні Положення, ні Закон № 265 не поширюються на всі суми готівки, яка знаходиться на території підприємства, а лише на ті суми, які знаходяться на місці проведення розрахунків. На АЗС таким місцем проведення розрахунків є безпосередньо каса РРО, а не сейф, у якому знаходились готівкові кошти, поміщенні для подальшої інкасації до банку.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, по підприємству був виданий наказ, у якому передбачено, що сейфи на АЗС не є «місцем проведення розрахунків». Крім цього, у наказі визначено, що у зв’язку з неможливістю зберігання всієї суми готівкових грошових коштів від реалізації в грошовому ящику РРО допускається зберігання в сейфі готівкових грошових коштів, виведених з РРО операцією «службова видача» та оприбуткованих у касовій книзі до моменту їх інкасації в банк.
Відповідно до розпорядження по підприємству була також установлена гранично допустима сума наявних грошових коштів до зберігання в грошовому ящику РРО. Передбачалось, що при досягненні лімітної суми наявних грошових коштів у грошовому ящику РРО оператором АЗС здійснюється виведення грошей у грошовий сейф, що закривається на два замки, з оформленням необхідної звітної документації. Окремим наказом по підприємству встановлено й граничний розмір залишку готівки в касі підприємства.
Зазначені дії та накази підприємства зумовлені специфікою роботи АЗС, яка працює безперервно цілодобово, а інкасація коштів банком здійснюється лише один раз в день.
Також судами зазначено, що податківці, визначаючи відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО підприємства, повинні були визначити, які грошові кошти відносяться до коштів, що проведені через РРО, а які відносяться до касових операцій. Зокрема, перевіривши це співвідношення на підставі первинних документів каси підприємства (дослідження Z-звіту — денного звіту з обнуленням інформації в оперативній пам’яті РРО за попередній робочий день та відображення відомостей про грошові кошти в КОРО суб’єкта господарювання та співвідношення цієї суми із сумою грошових коштів у касі АЗС). Однак перевіряючі цього не зробили і в акті перевірки не відобразили. Зазначене взагалі не було предметом дослідження під час перевірки.
