Застосування фінансових санкцій до суб’єктів підприємництва за непроведення розрахункових операцій через РРО на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі — Закон № 265) передбачено у разі наявності факту саме невідповідності даних щодо вартості реалізованих товарів (послуг) та отриманих коштів при здійсненні розрахунків із споживачами.
На цьому наголосив ВАСУ, погодившись із судом першої інстанції, що не має значення, яким саме засобом контролю — електронним (РРО) чи паперовим (розрахункова книжка з відривною квитанцією) ця відповідність забезпечується.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Як свідчать матеріали справи, у цьому випадку облік розрахункових операцій проведений позивачем із застосуванням розрахункових книжок. І факти невідповідності даних між вартістю проданого товару та обліком готівки з продажу цього товару за даними Книги обліку розрахункових операцій (КОРО) — відсутні.
Висновок податкового органу щодо непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО базувався також на тому, що обсяг розрахунків з продажу товарів позивача досяг розміру 75 000 грн. А досягнення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) згідно з пунктом 2 постанови КМУ «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 23.08.2000 № 1336 мало стати підставою для переходу структурних підрозділів позивача на облік розрахункових операцій із застосуванням РРО.
Однак, як указали суди, ні Закон № 265, ні інші закони України, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачають відповідальності за порушення строків переходу з обліку розрахункових операцій із застосуванням розрахункових книжок на облік цих операцій із застосуванням РРО.
