ВАСУ роз’яснив адміністративним судам, як застосовувати окремі норми Податкового кодексу України (ПК), що регулюють порядок формування витрат у податковому обліку податку на прибуток за операціями з відступлення права вимоги пов’язаним особам.
А саме, на думку ВАСУ:
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
- висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи.
В іншому разі здійснення аналізу дотримання чинного законодавства при укладенні та/або виконанні правочинів, у т. ч. на предмет порушення інтересів держави, не належить до компетенції контролюючих органів. Це стосується і оцінки податківцями дотримання учасниками спірних господарських операцій норм законодавства про регулювання діяльності на ринку фінпослуг. Зокрема, можливе недотримання вимог інших галузей законодавства при укладенні правочинів, якими опосередковані спірні господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування;
- системне тлумачення норм ПК не дозволяє вважати відступлення права вимоги для цілей обліку з податку на прибуток окремою господарською операцією, відмінною від продажу товарів. Адже така операція в розумінні пункту 153.5 ПК є різновидом операції з продажу товарів. Причому продавцем відповідних товарів є особа, яка здійснює відступлення права вимоги за компенсацію.
Разом з тим ВАСУ зазначив, що на операції з відступлення права вимоги поширюються обмеження у врахуванні витрат, передбачених абзацом другим підпункту 153.2.6 ПК. Тому витрати, понесені у зв’язку з відступленням права вимоги пов’язаній особі, не можуть перевищувати доходів, отриманих продавцем у якості компенсації вартості проданої вимоги.
