Лист ПФУ від 06.06.2024 № 2800-030401-8/34570
Страхову виплату у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, призначають та здійснюють за основним місцем роботи (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV; далі — Закон).
Першочерговість реалізації права застрахованих осіб на допомогу по тимчасовій непрацездатності та допомогу по вагітності та пологах страхувальниками визначили за основним місцем роботи (ч. 1 ст. 22 Закону).
Тож, допомогу по тимчасовій непрацездатності призначають та надають застрахованим особам страхувальниками за основним місцем роботи, і лише у разі не реалізації застрахованою особою права на таку допомогу, її надають за місцем роботи за сумісництвом (наймом). При цьому дану норму поширюють як за місцем роботи за зовнішнім сумісництвом, так і за внутрішнім.
У разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, пов'язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, середню заробітну плату (суму заробітної плати) обчислюють страхувальники окремо за основним місцем роботи, за сумісництвом та за місцем (місцями) провадження іншого виду (видів) діяльності. Розрахунковий період у такому разі визначають за кожним місцем роботи окремо (п. 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266).
Таким чином, щоб обчислити середню заробітну плату для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику, який працює на умовах трудового договору та одночасно виконує роботи на умовах договору цивільно-правового характеру, враховуйте суму заробітної плати лише за основним місцем роботи.
