Підприємство заключає договори на модернізацію обладнання, зокрема з Італією. Як правильно прописати в договорі умову вирішення спорів у судовому порядку? Де повинні розглядатись спори у сфері ЗЕД: у Міжнародному арбітражному суді м. Києва чи тієї країни, яка надає послуги?
Основними нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок укладання та особливості зовнішньоекономічних договорів, є:
- Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII (далі — Закон про ЗЕД);
- Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV (далі — Закон № 2709);
- Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 № 4002-XII;
- Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономрозвитку України від 06.09.2001 № 201 (далі — Положення № 201).
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Перелік умов, які повинні бути передбачені у зовнішньоекономічному договорі, встановлено пунктом 1 Положення № 201.
Урегулювання спорів у судовому порядку є однією з умов такого договору. У цьому розділі договору визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання контракту. Крім того, зовнішньоекономічним договором визначається (пп. 1.12 Положення № 201):
назва суду або чіткі критерії визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору;
погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом;
правила процедури судового урегулювання.
Правила міжнародних договорів України мають пріоритет по відношенню до правил, передбачених у відповідному акті законодавства України (ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV, ст. 3 Закону № 2709).
Між Урядом України і Урядом Італійської Республіки укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, ратифіковану Законом України від 17.03.1999 № 502-XIV. Дана Конвенція не містить конкретних вимог щодо процедури вирішення спорів.
Тому при укладанні зовнішньоекономічного договору сторони можуть самостійно обрати право, що буде регулювати зміст правочину (ст. 32 Закону № 2709).
Спори, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, за згодою сторін можуть розглядатись, зокрема, господарським судом або Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (ст. 38, 39 Закону про ЗЕД).
Якщо ж сторони договору не дійшли згоди щодо права, що підлягає застосуванню до цього договору, то буде застосовуватись право, яке має найбільш тісний зв’язок з договором.
У даному випадку стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, є виконавець послуг (ст. 44 Закону № 2709).
Ще більше робочих ситуацій ви знайдете в системі актуальних консультацій «Експертус Податки»
