Найбільшу частку від усіх відходів в Україні становлять саме відходи видобувної промисловості. За експертними оцінками, це близько 70%. Такі відходи утворюються в процесі видобутку, збагачення та переробки корисних копалин. Найпоширенішим способом поводження з ними є розміщення їх у відвали, шламосховища, хвостосховища, полігони та інші накопичувачі. Такий спосіб зберігання займає значні площі та є джерелом забруднення повітря, ґрунтів та підземних вод.
Ще до повномасштабного вторгнення рф, обсяги утворення таких відходів в Україні були найвищими серед країн Європи.
Щоб виправити ситуацію та й надалі рухатися до Європейського Союзу (ЄС), Україні важливо привести національну правову базу у відповідність до законодавства ЄС. На виконання цих завдань і спрямований проєкт Закону «Про управління відходами видобувної промисловості».
Нормами законопроєкту:
- приводять національну термінологію у відповідність до європейської;
- формують нові підходи до класифікації об’єктів для відходів видобувної промисловості;
- визначають обов’язки усіх учасників ринку;
- врегульовують діяльність підприємств під час управління такими відходами та під час експлуатації відповідних об’єктів, закриття та здійснення постексплуатаційних заходів;
- врегульовують питання техногенних родовищ, а також управління покинутими об’єктами;
- формулюють вимоги щодо отримання дозвільних документів у сфері управління відходами видобувної промисловості, а також щодо державного нагляду (контролю);
- визначають вимоги до фінансового забезпечення оператора з експлуатації об’єктів управління відходами видобувної промисловості;
- передбачають відповідальність за порушення вимог законодавства;
- запроваджують систему управління та контролю ризиків і потенційних небезпечних ситуацій, що дозволить попередити значні аварії та погіршення стану водних ресурсів, забруднення повітря та ґрунту.
