Порядок оподаткування ПДФО при нотаріальному посвідченні спадкового договору

Цивільне законодавство регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1 Цивільного кодексу України; далі — ЦК).

Поняття та види договору визначили статтею 626 ЦК.

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (ст. 1302 ЦК).

Спадковий договір укладають у письмовій формі. Він підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому КМУ (п. 1 ст. 1304 ЦК).

На майно, що визначили у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження (ст. 1307 ЦК).

Оподаткування доходів фізичних осіб встановили розділом IV Податкового кодексу України (ПК). Платником податку є, зокрема, фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включають, зокрема, інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПК із застосуванням ставки податку 18% (пп. 164.2.20, п. 167.1 ПК).

Крім того, вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК).

Отже, спадковий договір є правочином, що покладає на його сторін (набувача та відчужувача) взаємні зобов’язання, тому дохід у розумінні ПК виникає як у відчужувача в залежності від умов цього договору, так і у набувача після смерті відчужувача.

За інформацією ДПС у Житомирській області