Відповідь
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПК) рішення про встановлення місцевих податків та зборів у межах своїх повноважень приймають сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК визначено, що рішення про встановлення місцевих податків і зборів має бути офіційно оприлюднено відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). У іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Водночас п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі – Закон № 1791) установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону № 1791, не застосовуються вимоги п.п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, п.п 12.3.4 п. 12.3, п.п 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 ПК та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПК, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПК із застосуванням їх мінімальних ставок (п.п. 12.3.5 п. 12.3 ст. ПК).
Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Підпунктом 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК визначено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості Декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Форму Декларації затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408.
Якщо зміни відбулися (перехід права власності, зміна ставок, пільг тощо) до 20 лютого, а звітну Декларацію вже подано, то до закінчення граничного терміну її подання подається Декларація з типом «Нова звітна». Якщо ж зміни відбулися після 20 лютого – з типом «Уточнююча».
Таким чином, якщо органом місцевого самоврядування, в межах наданих йому повноважень, протягом звітного року внесено зміни до прийнятого рішення по встановлених ставках та пільгах з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то юридичні особи протягом 30 календарних днів з дня оприлюднення такого рішення подають Декларації з уточненими сумами податкових зобов’язань з податку.
