Платник податків надавав послуги клінічного спостереження за пацієнтами, які приймали лікарські препарати. Мета спостереження — оцінити безпечність та ефективність ліків. Зібрані дані він записував в індивідуальних реєстраційних картках пацієнтів. Ці дані — результат аналітичної роботи платника, однак не відповідають визначенню компіляції даних / бази даних як об’єкта права інтелектуальної власності (п. 3 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу).
Положення договорів платника із зарубіжними компаніями про врегулювання відносин сторін щодо інтелектуальної власності на об’єкти, які можуть бути створені під час клінічних досліджень, не дають підстав для висновку, що створили об’єкти права інтелектуальної власності.
ДПС надіслала платникові податків податкові повідомлення рішення про сплату ПДВ на загальну суму 16 млн грн. Платник оскаржив рішення податківців у суді.
Суд встановив, що послуги, які надавав платник, — об’єкт оподаткування ПДВ, оскільки він надавав ці послуги на митній території України. Послуги, які платник надавав нерезидентам, не можна віднести до переліку послуг із підпунктів «а», «в» пункту 186.3 Податкового кодексу України (ПК). Відтак ДПС правомірно ухвалила податкові повідомлення-рішення.
Платник зобов’язаний був відповідно до приписів статті 201 ПК скласти та зареєструвати податкові накладні. Тож суд підтвердив правомірність податкових повідомлень-рішень на загальну суму 16 млн грн.
