В разі відсутності необхідних обігових коштів за його допомогою можна отримати права на користування й володіння необхідним обладнанням чи іншим майном. Аби правильно облікувати орендні операції, варто врахувати їх наслідки до укладення відповідного цивільно-правового договору. Тож розповімо про головні правила обліку та оподаткування фінлізингових операцій.
Оперативний лізинг: бухгалтерський облік ⏩
Договір фінансового лізингу
Відносини, які виникають між сторонами договору фінансового лізингу, регулює Цивільний кодекс України (ЦК), а загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР (далі — Закон про фінлізинг).
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до наданих лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше ніж один рік за встановлену плату (лізингові платежі). Тобто обов’язковими умовами договору фінансового лізингу є строк дії договору, який не може бути меншим за один рік, і плата за користування майном у вигляді лізингових платежів.
Лізингові платежі, що сплачуються в порядку, встановленому договором, можуть включати (ст. 16 Закону про фінлізинг):
- суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
- платіж як винагороду лізингодавцеві за отримане в лізинг майно;
- компенсацію відсотків за кредитом;
- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.
Зауважимо, що послуги фінансового лізингу може надавати фінансова установа або юридична особа, що не є фінансовою установою. У такому разі провадження діяльності з надання послуг фінансового лізингу має бути передбачене в установчих документах такої юридичної особи. Крім того, ця юрособа повинна отримати в Нацкомфінпослуг довідку про взяття її на облік (п. 2.1 Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами — суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Держкомфінпослуг від 22.01.2004 № 21).
До договору лізингу застосовують загальні положення про найм (оренду), а до відносин, пов’язаних з лізингом, — загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ст. 806 ЦК).
Наслідки несправедливих щодо лізингоодержувача умов договору фінлізингу Останній містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Це, зокрема, умови, які: виключають чи обмежують права споживача (лізингоодержувача) стосовно виконавця (лізингодавця) у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання виконавцем договірних зобов’язань; встановлюють жорсткі обов’язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надають можливість виконавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від виконавця у зв’язку з розірванням або невиконанням ним договору; надають виконавцю право в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначають ціну товару на момент його поставки споживачеві або надають виконавцю можливість збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Як було з’ясовано, всупереч принципу добросовісності наслідком спірного договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу. |
Особливості обліку операцій фінансового лізингу
В обліку обох сторін договору операції з фінансового лізингу відображають відповідно до вимог П(С)БО 14 «Оренда». При цьому оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених у пункті 4 П(С)БО 14ознак:
- орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;
- орендар має можливість і намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;
- строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;
- теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює справедливій вартості об’єкта оренди або перевищує її. Мінімальні орендні платежі включають платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди, за вирахуванням суми податків і вартості послуг орендодавця, а також одну з двох вартостей: гарантовану ліквідаційну вартість об’єкта (це частина ліквідаційної вартості, яку оплатить орендар), у разі якщо орендар не планує купувати об’єкт після закінчення строку оренди, або суму, яку орендар має сплатити за об’єкт оренди після закінчення її строку згідно з договором купівлі-продажу;
- орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання;
- орендар може подовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;
- оренду може припинити орендар, який відшкодовує орендодавцеві його втрати від припинення оренди;
- доходи або втрати від змін справедливої вартості об’єкта оренди на кінець терміну оренди належать орендареві.
Варто також пам’ятати, що земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці) не можуть бути предметом лізингу (ч. 2 ст. 3 Закону про фінлізинг).
Переданий у фінансову оренду об’єкт відображається в бухгалтерському обліку орендодавця як дебіторська заборгованість орендаря. При цьому залишкову вартість об’єкта оренди, що його списують з балансу орендодавця в момент передачі у фінансовий лізинг, відображають у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів). До складу доходів відносять дохід від реалізації необоротних активів і фінансовий дохід, що має отримати орендодавець (п. 10, 11 П(С)БО 14).
Фінансовий дохід розподіляють за звітними періодами протягом строку оренди із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок дебіторської заборгованості орендаря (тобто на залишок непогашеної вартості об’єкта фінлізингу) на початок звітного періоду.
Бухгалтерський облік фінансового лізингу
Для розрахунку фінансового доходу можна застосовувати методи визначення кількості днів, якими користуються банки, обчислюючи процентний дохід (п. 1.18 розд. ІІІ Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 255):
- метод «факт/факт» передбачає, що для розрахунку використовують фактичну кількість днів у місяці та році;
- метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовують фактичну кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів;
- метод «30/360» передбачає, що для розрахунку використовують умовну кількість днів у році — 360, у місяці — 30.
Об’єкт, призначений для передачі у фінансовий лізинг, обліковують на субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу».
Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду, лізингодавець відображає на субрахунку 181 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду».
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 14 орендар відображає об’єкт оренди в обліку як актив і одночасно як зобов’язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою сумою мінімальних орендних платежів. Інакше кажучи, орендар ставить об’єкт фінлізингу на баланс та амортизує його. Саме у цьому й полягає основна відмінність обліку фінансової оренди від оперативної.
Читайте продовження статті
Гость, терміново потрібна відповідь?
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
