Особливості регулювання праці сезонних та тимчасових працівників встановлюються законодавством, що передбачено статтею 7 Кодексу Законів про працю України. На сьогоднішній день в Україні є діючим Указ сорокарічної давнини, що не втратив своєї чинності (в частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України).
Це Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 року № 310 - IX (далі - Указ № 310). Роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов можуть виконуватися лише протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців відповідно до статті 1 зазначеного Указу вважаються сезонними роботами.
Матеріали за темоюОформлюємо сезонних працівників
Різновидом строкового трудового договору є сезонний трудовий договір. Такий договір укладається на строк, що не перевищує тривалості сезону. Тривалість сезону, у свою чергу, не повинна перевищувати шести місяців. Сезонними вважаються роботи,що характеризуються певними ознаками:
- містяться в Списку сезонних робіт і сезонних галузей затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28. 03. 1997 року № 278.;
- їх тривалість не перевищує шести місяців.
Трудовий договір з працівником під час приймання на сезонні роботи можна укласти на строк, який не перевищує тривалості сезону, тобто шести місяців.
Роботодавець, при укладанні сезонного трудового договору зобов'язаний попередити працівника про сезонний характер роботи відповідно до пункту 3 Указу № 310. В наказі (розпорядженні) про прийом на роботу зазначається, що даний працівник приймається саме на сезонну роботу.
Без укладання трудового договору працівник не може бути допущеним до роботи. Трудовий договір оформлюється наказом або розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу. Обов'язково повідомляється центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порялку, що встановлений Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 5 Указу № 310 при укладанні сезонного договору не встановлюється випробувальний термін.
Необхідно знати, що умови і положення передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо) обов'язково розповсюджуються на сезонних працівників.
Сезонні працівники, відповідно до частини 9 статті 6 Закону України «Про відпустки», мають право на відпустку, пропорційно відпрацьованому часу. Сезонним працівникам відповідно до пункту 10 Указу № 310 право на відпустку та грошову компенсацію взамін невикористаних днів відпустки не передбачено. Тому така норма не підлягає застосуванню, бо суперечить Закону.
Як індексацію оптимізувати і штраф оминути
Після закінчення сезонних робіт працівники зайняті на таких роботах звільняються, відповідно до підстави, передбаченої пунктом 2 статті 36 КЗпП - закінчення строку. Останній день сезонної роботи вважатиметься днем звільнення. Трудовий договір буде вважатися укладеним на невизначений строк у разі, коли після закінчення сезонної роботи працівник продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців.
Розірвати трудовий договір достроково та з власної ініціативи мають право сезонні працівники відповідно до пункту 6 Указу № 310 за наявності умов, які визначені у статті 39 КЗпП (в разі його хвороби, або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках передбачених ч.1 ст. 38 КЗпП України). Сезонні працівники письмово за три дні попереджають свого роботодавця про звільнення.
До закінчення строку трудового договору роботодавець теж з власної ініціативи має право звільнити сезонного працівника. Роботодавець може це зробити на загальних підставах, передбачених трудовим законодавством України, а також за додатковими підставами, що установлені в пункті 7 Указу № 310. Причинами можуть стати:
- на строк понад два тижні припинення робіт на підприємстві з причин виробничого характеру або скорочення робіт на підприємстві;
- безперервно, протягом одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності відсутність працівника на роботі.
Зарплатні рейди Держпраці: кому чекати і як захиститися
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
