Тимчасові та сезонні працівники: оплата праці і оподаткування

Тимчасові та сезонні працівники – у чому різниця

Одразу зазначимо, що законодавство у сфері тимчасових і сезонних працівників використовується ще з радянських часів, а нинішній КЗпП містить тільки ст. 7, де зазначається, що особливості регулювання праці таких осіб установлюються законодавством. Таким чином, визначення сезонних і тимчасових працівників та деякі особливості оформлення їх на роботу слід шукати:

• для сезонних працівників – в Указі Президії ВР СРСР “Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах” від 24.09.1974 № 310 (далі – Указ № 310);
• для тимчасових працівників – в Указі Президії ВР СРСР “Про умови праці тимчасових робітників і службовців” від 24.09.1974 № 311 (далі – Указ № 311).

Також крім названих радянських документів та КЗпП слід загадати Список сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений постановою КМУ від 28.03.1997 № 278 (далі – Список № 278). У таблиці нижче зведено відмінності між тимчасовими і сезонними працівниками.

ЗАПОВНЮЄМО ЗВІТ З ЄСВ ЗА РІЗНИХ КАРАНТИННИХ СИТУАЦІЙ

• ЗРАЗКИ ЗАПОВНЕННЯ + КОНСУЛЬТАЦІЯ ЕКСПЕРТА

Тимчасові і сезонні працівники від звичайних відрізняються можливістю їх автоматичного звільнення через сплив строку трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП), деякими нюансами щодо розрахунку тривалості відпустки, тривалості лікарняного, а також зарахування сезонних робіт (за повний сезон) у безперервний стаж роботи. На них поширюються всі трудові права й гарантії, що передбачені законодавством.

Список сезонних робіт

Отже, сезонними вважаються працівники як і тимчасовими – усі ті, що працюють за строковим договором. Однак, не вважаються сезонними працівники, які:

• працюють на роботах, яких нема у Списку № 278;
• з ними не укладено строковий договір;
• трудовий договір укладений на строк більше 6 місяців.

ЗНАЙТИ ТА ЗНИЩИТИ!

• 5 помилок у розрахунку сум на відрядження

Як бачимо, в списку є не всі галузі й роботи, які у побуті ми часто називаємо сезонними. Наприклад, у списку немає робіт, а тому такі НЕ вважаються сезонними:

• галузі харчування й ресторанного бізнесу, які на літо набирають додаткових офіціантів для роботи у літніх кафе і відкритих залах;
• підприємств торгівлі, які літом займаються торгівлею плодоовочевою продукцією;
• теплопостачання, наприклад, робота працівників котелень в опалювальний сезон.

Таких працівників наймають за звичайним, а не сезонним договором.

Крім того, Список № 278 не вказує посад сезонних працівників. Якщо взяти підприємства цукрової галузі, які є в згаданому переліку, то там працюють й керівництво, бухгалтери, охоронники, прибиральники. Очевидно, що вони не будуть сезонними працівниками. У такій ситуації ідеальним виходом є приписання переліку посад для сезонних працівників у колективному договорі або в іншому внутрішньому документі по підприємству.

Тимчасові та сезонні працівники: оформлення

Сезонні та тимчасові працівники працюють за строковим трудовим договором, який за ст. 23 КЗпП може укладатися на:

• визначений строк установлений за погодженням сторін (наприклад, з 01 червня по 30 серпня);
• на виконання певної роботи (наприклад, на період переробки цукрового буряка і цукроваріння, але він має не перевищувати 6 місяців, щоб працівник мав статус сезонного).

До цих умов слід поставитися уважно, так як невказання строку договору чи виконуваних робі автоматично перетворює трудовий договір з сезонного на звичайний.

Оформлення таких працівників в цілому таке ж саме, як і звичайних, але має декілька нюансів:

• як правило, працівник пише заяву про прийняття його на сезонну або тимчасову роботу, в якій він указує строк такої роботи;
• роботодавець має попередити про сезонний чи тимчасовий характер роботи при прийняття прийнятті на роботу сезонного чи тимчасового характеру (п. 3 Указу № 310, п. 3 Указу № 311). Здійснити це можна просто зазначивши про сезонний чи тимчасовий характер роботи в наказі про прийняття на роботу. Працівник, поставивши підпис під наказом, підтверджує цим самим, що він з ним був ознайомлений. Якщо це не зробити, то договір буде вважатися оформленим на невизначений строк і тоді працівника не можна буде звільнити по завершенню сезонних чи тимчасових робіт на основі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП;
• випробувальний термін з метою перевірки відповідності роботі не встановлюється (п. 5 Указу № 310, п. 4 Указу № 311);
• трудові книжки оформляються у загальному порядку. Відомості про характер роботи (сезонна чи тимчасова), а також про те, що трудовий договір є строковим до трудової книжки не вносять (лист Мінпраці від 29.05.2007 р. № 126/13/133-07);
• звільнення сезонних і тимчасових працівників відбувається на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП – сплив строку трудового договору. Заява при цьому від працівника не потрібна. Зверніть увагу, що у такому разі можна звільнити навіть якщо працівник перебуває на лікарняному, так як звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 не належить до звільнень з ініціативою роботодавця. Робиться запис “Звільнений у зв’язку з закінченням строку дії трудового договору, п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП”.

Два роки без штрафів

• Чи діятиме мораторій на РРО-перевірки?

Звільнення вагітних жінок і жінок з дітьми при строковому договорі

Якщо відбувається звільнення у разі закінчення ситкового договору вагітних жінок, жінок з дітьми віком до 3-х років, одиноких матерів з дітьми до 14 років або з дитиною з інвалідністю та інших категорій працівників визначених ст. 184 та ст. 1861 КЗпП, то роботодавець попри строковість договору зобов’язаний:

• працевлаштувати таких працівників (ст. 184 КЗпП);
• виплачувати до працевлаштування, але не більше 3-х місяців з моменту закінчення строкового договору середньомісячний заробіток (ч. 3 ст. 184 КЗпП).

Переконатися щодо згаданих обов’язків роботодавця можна ознайомившись з роз’ясненням управління Держпраці. Там чітко зазначено, що ці норми стосуються і строкових трудових договорів.

Сезонні та тимчасові працівники: звільнення

Розірвання договору у сезонних працівників можливе, як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця. Однак, для ініціативи роботодавця додаються ще підстави п. 7 Указу № 310:

• припинення робіт на строк більше 2 тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт;
• невихід на роботу протягом більше 1 місяця через тимчасову непрацездатність. Але таке звільнення не позбавляє працівника права на отримання лікарняних за період хвороби (про них нижче). Є лист ФСС від 15.05.2018 р. № 2.4-15-1677.

І у сезонних, і у тимчасових працівників скорочується строк на повідомлення роботодавця про розірвання трудового договору за їх ініціативи – він становить всього 3 дні. Однак, це слід зробити письмово (п. 6 Указу № 310, п. 5 Указу № 311). Виходить, відпрацьовувати 2 тижні їм не треба. Таких працівників звільняють за п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

ВИПРАВЛЯЄМО ПОМИЛКИ У ФОРМІ № 1ДФ

• ЗРАЗКИ ЗАПОВНЕННЯ + ПОЯСНЕННЯ ЕКСПЕРТІВ!

Тимчасові та сезонні працівники: штатний розпис та чисельність

Окрім прийняття на роботу дещо й внутрішня документація й звітування:

• штатний розпис. Посади сезонних і тимчасових працівників краще щоразу вводити та виводити зі штатного розпису або зазначати період, на який вони існують. Це треба, щоб вони не вважалися вакантними й не треба було повідомляти службу зайнятості (Інструкція зі статистики кількості працівників, наказ Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286, далі – Інструкція № 286);
• у штатному розписі можуть бути як постійні, так і сезонні працівники;
• заміщення тимчасово відсутнього працівника. Нової посади у штатному розписі створювати не потрібно;
• облікова чисельність працівників. Сезонних і тимчасових рахуємо, навіть, якщо вони виконували роботу всього 1 день (п. 2.1 Інструкції № 286);
• норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Сезонні і тимчасові працівники також рахуються.

Сезонні працівники та стаж

Щодо стажу сезонних працівників, то тут теж є особливості:

• працює сезон, а пенсійний стаж – повний рік. Робота за час сезону зараховується до стажу для нарахування пенсії як за повний рік роботи (ст. 61 Закону “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 р. № 1788);
• безперервність стажу. Якщо працівник відпрацювавши повний сезон, укладає трудовий договір на наступний сезон та повертається наступного сезону на підприємство, то вважається, що у нього безперервний стаж (п. 11 Указу № 310). У трудовій книжці у графі “Відомості про роботу” треба зробити запис “Безперервний стаж роботи зберігається” (п. 2.20 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.93 р. № 58;
• страховий стаж не нараховується. Але проміжок часу між сезонами при цьому до стажу не зараховується. Підсумовується лише період роботи у сезони.

Сезонні та тимчасові роботи: обчислення строку трудового договору

Правильно розрахувати строк трудового договору необхідно, щоб не порушити норми щодо визнання працівників строковими або тимчасовими. Строк договору обчислюється (ст. 241¹ КЗпП):

• при розрахунку тривалості договору в місяцях, договір закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо місяць не має такого числа, то строк тоді закінчується останнім днем такого місяця;
• при розрахунку тривалості договору в тижнях, договір закінчується у відповідний день тижня.

Наприклад, якщо сезонного працівника прийняли на строк 4 місяці 18.05.2018 р., то він закінчиться 18.09.2018 р. Якщо б день кінця потрапляє на вихідний, святковий чи неробочий день, то днем закінчення тоді вважається найближчий робочий день (ч. 5 ст. 241¹ КЗпП).

Правильно порахувати строк кінця договору важливо, так як якщо працівника не звільнити в такий день, то він автоматично вважається таки, що прийнятий на невизначений строк. Потім його уже звільнити за п. 2 ст. 36 КЗпП не вийде.

Увага: дата звільнення – важлива, її пропуск переводить строковий трудовий договір у безстроковий.

СТУК, СТУК — ДЕРЖПРАЦІ НА ПОРОЗІ З НОВИМ ПОРЯДКОМ ПЕРЕВІРОК

Держпраці почало проводити перевірки за новими правилами. Тепер у інспекторів праці прав стало більше, у роботодавців — менше. Ми знаємо що змінилося, а які є підстави аби не допускати інспектора до перевірки.

ПЕРЕГЛЯНУТИ ВЕБІНАР

Оплата праці тимчасових і сезонних працівників

Оплата праці сезонних і тимчасових працівників нічим не відрізняється від звичайних. На них поширюються відрядні розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, доплати, премії тощо, які діють у роботодавця для звичайних працівників. Також оплата праці для них за місячну норму не може бути меншою за мінімальну зарплату (ст. 95 КЗпП).

Основна зарплата таким працівника нараховується за результатами місяця. Щодо премії, то все залежить від підприємства. Можуть існувати премії по результатах сезону тощо.

Якщо працівник прийнятий на роботу для виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, то для нього застосовуються ті ж самі умови праці, що й для тимчасово відсутнього працівника.

ПДФО, військовий збір. Оподаткування зарплати сезонних і тимчасових працівників відбувається у загальному порядку, тобто: ПДФО – 18%, ВЗ – 1,5%. Податкова соціальна пільга також застосовується у загальному порядку.

ЄСВ. Нараховується у загальному порядку, ставка – 22%. При цьому дотримується й мінімальна база щодо нарахування ЄСВ. На 2020 рік – 4723 грн.

Сезонні працівники – відпустка

Так, надається і надання відпустки сезонним працівникам здійснюється у загальному порядку. Це ж саме стосується тимчасових працівників. Це значить, що:

• відпустка повної тривалості. Незважаючи на сезонність чи тимчасовість роботи працівник може піти у щорічну відпустку повної тривалості до закінчення строку трудового договору у випадках передбачених ч. 7 ст. 10 Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996 р. № 504 (далі – Закон про відпустки);
• є право на інші відпустки, наприклад, додаткова соціальна відпустка на дітей, а також у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, відпустки за свій рахунок;
• невикористана відпустка, як і звичайним працівникам, може бути надана після закінчення трудового договору (чинність трудового договору у такому випадку подовжується до закінчення відпустки (ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки). Тоді працівник звільняється днем закінчення відпустки;
• компенсація невикористаної відпустки. Працівник, якщо не скористався своїм право на відпустку при звільненні за строковими договором так само отримує компенсацію невикористаної відпустки за всі невикористані дні (ст. 24 Закону про відпустки);
• у загальному порядку відпустка надається пропорційно до відпрацьованого працівником часу (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки);
• розрахунок середньої зарплати для визначення суми відпускних відбувається за фактичний час роботи з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому виплачуються відпускні (або компенсація). Якщо працівник не відпрацював жодного повного місяця, то розрахунок відбувається на базі зазначеного у трудовому договорі тарифної ставки або посадового окладу (п. 2 розділу ІІ Порядку КМУ від 08.02.1995 р. № 100).

Останні 2 пункти й можна назвати нюансами оплати відпустки у сезонних і тимчасових працівників, хоча така ж сама ситуація може бути й у звичайних працівників, але у перших це завжди. Розглянемо як нараховують відпускні працівнику на прикладі.

Приклад. Відпускні сезоннику. Працівник влаштований на роботу на сезонні роботи в овочівництві 18.05.2020 р. на 5 місяців. День закінчення строкового договору – 19.10.2020 р. (18.10.2020 – вихідний день). Тривалість дії строкового договору: 155 календарних днів, включаючи день звільнення.

Тривалість розрахункового періоду для відпускних – 122 календарних дня (01.06.2020–30.09.2020 рр.). Загальний заробіток працівника склав за цей проміжок 90000 грн.

Визначаємо спочатку тривалість щорічної відпустки: 24×(155 – 3)/(366 – 11) =10,3 ≈10 календарних днів, де 3 – це кількість святкових і неробочих днів у проміжок 21.05.2020 – 22.10.2020, а 11 – кількість святкових і неробочих днів за рік.

Середньоденна зарплата = 90000/(122 – 3) = 756,30 грн, де 3 – це кількість святкових і неробочих днів у проміжок 01.06.2020 – 30.09.2020.

Сума відпускних: 756,30 × 10 = 7563,00 грн.

Виплати для розрахунку середнього заробітку

Усі виплати, які маєте врахувати під час обчислення середнього заробітку, покажемо у зручній Таблиці.

СКАЧАТИ ЗРУЧНУ ТАБЛИЦЮ З ПІДКАЗКАМИ

Лікарняні сезонним працівникам

Оплата лікарняних сезонним працівникам здійснюється у загальному порядку, але є обмеження: допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах надається не більш, як на 75 календарних днів протягом календарного року, якщо захворювання чи травма не пов’язані з виробництвом (ч. 2 ст. 22 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105, далі – Закон № 1105). Це стосується й лікарняних за хворою дитиною віком до 14 років (ч. 3 ст. 22 Закону № 1105).

Нарахування лікарняних сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам здійснюється за загальними правилами. Це все стосується також і декретних. Так як такі працівники відпрацювали менше 12 місяців, то розрахунок відбувається:

• за фактично відпрацьовані календарні місяці (з 1-го до 1-го числа);
• за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку, якщо особа перебуває у відносинах менше календарного місяця.

Якщо ж у такого працівника не вистачає 6-місячного страхового стажу, то нагадуємо про верхні обмеження розрахунку середньоденного заробітку щодо лікарняних у розмірі мінімальної зарплати у місяці настання страхового випадку (п. 1 ч. 4 ст. 19 Закону № 1105). Це 4723/30,44 = 155,16 грн у 2020 році. Оплата лікарняних тимчасовим працівникам здійснюється аналогічно, з тим же 75-денним обмеженням.

Декретні сезонним і тимчасовим працівникам

Відпустка по вагітності та пологам сезонним працівникам нараховуються у загальному порядку. Нагадаємо, що при відсутності 6-місячного страхового стажу для розрахунку декретних використовується загальне обмеження розміру середньоденного заробітку у розмірі 2 мінімальних заробітних плат (п. 2 ч. 4 ст. 19 Закону № 1105). Це 4723×2/30,44 = 310,32 грн у 2020 році.

Якщо працівниця у відпустці по вагітності і пологам вирішить звільнитися, то повертати назад решту декретних вона не повинна – уся сума залишається за нею.