Медпрацівники щодня мають контакти з пацієнтами, а медичні процедури вимагають контакту з токсичними чи навіть небезпечними речовинами, бактеріями та вірусами. Крім того, ще й можлива робота з джерелами ультрафіолетового опромінення, наприклад кварцовими лампами. Засоби індивідуального захисту, санітарно-гігієнічний одяг захищає від таких негативних факторів. Яким він буває у медиків та його норми видачі – у даному огляді.
Що таке спецодяг медпрацівників
З’ясуємо спочатку, що належать до спецодягу медпрацівників, адже білі халати, які спершу можуть спасти на думку, спецодягом можуть і не вважатися. Халати, шапки, ковпаки, маски – це не завжди спецодяг. Це ще може бути санітарно-гігієнічний одяг. У чому різниця? З’ясуємо спочатку, що таке спецодяг узагалі.
Спецодяг і спецвзуття згадуються у ст. 8 Закону «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694 (далі – Закон № 2694) як такі, що видаються:
- на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці;
- роботах, пов’язаних із забрудненням;
- роботах із несприятливими метеорологічними умовами;
- разово для робіт з ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха тощо.
І такий одяг ця ж ст. 8 Закону про охорону праці називає засобами індивідуального захисту (усталена абревіатура – ЗІЗ).
Увага: засіб індивідуального захисту (ЗІЗ) = спецодяг або спецвзуття.
Далеко не кожну роботу медика можна вважати такою, що відповідає наведеним вище критеріям. А отже, й не кожному медику видається спецодяг чи спецвзуття.
На семінарі розглянемо практичні ситуації з життя бухгалтерів та дамо вичерпні відповіді на ваші запитання: як заповнити звітність неприбуткового КНП, коли варто виправляти помилки та в чому ризик, а також як заповнити повний та спрощений пакет фінансової звітності 2021
Серед прикладів спецодягу медпрацівників:
- для лікарів, середнього медперсоналу процедурних кабінетів, хірургічних, гінекологічних, урологічних, стоматологічних та шкірно-венерологічних відділень і кабінетів – фартух ненамокаючий, рукавички гумові;
- для лікарів, середнього та молодшого медперсоналу у інфекційних, туберкульозних диспансерах, лепрозоріях – сукня бавовняна або костюм бавовняний, капці (сабо) медичні шкіряні на гумовій чи шкіряній підошві, панчохи або шкарпетки бавовняні, рукавички гумові, плаття респіратор марлевий;
- при роботі з кварцовими лампами – окуляри (додатково).
Однак тут не все так просто – всі ці речі стають спецодягом лише за умови, що у медпрацівника робота має шкідливі та небезпечні умови.
Які роботи вважаються такими, що мають шкідливі та небезпечні умови у медичній сфері
За такі види робіт, окрім забезпечення спецодягом, ще й можуть бути додаткові відпустки й доплата за роботу у важких і шкідливих умовах, скорочена тривалість робочого дня, право на пенсію за віком на пільгових умовах. У сфері охорони здоров’я, наприклад, до таких працівників належать ті, хто безпосередньо зайняті на роботах з проведення санітарно-профілактичних та протиепідеміологічних заходів, наприклад лікарі-інфекціоністи, епідеміологи, лаборанти.
Орієнтиром щодо визначення шкідливих і небезпечних робіт можуть бути такі нормативні документи:
- Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою КМУ від 24.06.2016 № 461;
- Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджені постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290;
- Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 № 163;
- орієнтовний перелік небезпек, за яких використовуються ЗІЗ (Додаток 2) та орієнтовний перелік робіт, які вимагають застосування ЗІЗ (Додаток 3) Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 р. № 1804.
Всі ці переліки орієнтовні, не є вичерпними. Також вони не є «автоматичними» щодо виконання, так як робоче місце стає таким, що має шкідливі або небезпечні умови лише після його атестації робочого місця за умовами праці (п. 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Кабміну від 01.08.1992 р. № 442).
Увага: робота у шкідливих і небезпечних умовах має бути забезпечена спецодягом і спецвзуттям (ЗІЗ).
Чи треба медикам самим купувати спецодяг
Спецодяг і спецвзуття мають (ЗІЗ) мають видаватися медикам безоплатно за встановленими нормами – це норма тієї ж ст. 8 Закону про охорону праці. Щоправда, дана норма не забороняє компенсувати працівникам вартість самостійно придбаних ЗІЗ, якщо таке сталося. За законом про охорону праці медзаклад як роботодавець має обов’язок забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ. Отже, варіант компенсації – теж підходящий.
Увага: ЗІЗ мають бути для медиків, як і інших працівників, у яких є шкідливі умови праці, безоплатними.
Де шукати норми видачі спецодягу
З нормами видачі не склалося. Офіційно затверджені норми видачі спецодягу та спецвзуття медичним працівникам наразі відсутні. Ситуація з нормами склалася така:
- існують російськомовні Типові галузеві норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам закладів охорони здоров’я та соціального забезпечення, затверджені Держкомітетом СРСР з праці та соціальних питань від 18.08.1980 р. № 241/П-9, Додаток 10 (далі – Норми № 241, є частиною НПАОП 85.0-3.01-88). У них, наприклад, є норми для лікувально-профілактичних закладів, установ, зокрема лікарів операційних та перев’язочних. Норми № 241 були офіційними нормами в Україні до 01 березня 2018 року;
- Розпорядження Кабміну від 18.12.2017 р. № 1022 (далі – Розпорядження № 1022), яке набрало чинності 01 березня 2018 року, дія Норм № 241 на території України була зупинена, разом з багатьма іншими документами радянської доби;
- ніяких нових норм в Україні офіційно НЕ затвердили.
Як бути у даній ситуації? Розробляти й затверджувати самостійно. Внутрішнім документом.
► коли КНП має визнавати НМА ► за якою вартістю оприбутковувати НМА на баланс ► як нараховувати амортизацію НМА ► як обліковувати витрати на обслуговування та поліпшення НМА ► як обліковувати вибуття НМА
Чи можна медзакладу бути без затверджених норм видачі спецодягу
Взагалі без норм видачі спецодягу та спецвзуття (ЗІЗ) – не можна. Причин тут декілька:
- по-перше, та ж ст. 8 Закону про охорону праці вимагає безплатну видачу ЗІЗ лише в межах норм. Якщо норм немає, то ситуація виходить невизначена;
- по-друге, виникне податкова проблема у медзакладів, які є платниками ПДВ. Видача спецодягу та спецвзуття в межах норм норми – це господарська діяльність. Видача понад норми – негосподарська діяльність, а отже, медзаклад має нараховувати ПДВ на вартість такого одягу (див. про це далі). Якщо норм немає, то будь-яка видача ЗІЗ працівнику стає понаднормовою, а отже, необхідно нараховувати ПДВ;
- по-третє, існують і перевірки з охорони праці. Без затверджених норм не можна сказати, чи медпрацівники були у повній мірі забезпечені ЗІЗ.
Як розробити й затвердити власні норми видачі спецодягу
Гадаємо, що немає доцільності у даному питанні винаходити велосипед. Користуємося вже існуючими Нормами № 241, які як частину НПАОП 85.0-3.01-88 можна знайти на веб-сайті Професійної спілки працівників охорони здоров’я України у розділі з охорони праці. Попри згадане вище розпорядження Кабміну профспілка залишила їх у себе на сайті. І таку ситуацію не слід розглядати як помилку. Своїм розпорядженням Кабмін не скасував НПАОП 85.0-3.01-88, а зупинив його дію на території України як офіційного документа обов’язкового до використання. Саме так це слід розуміти. Отже, медзаклад вправі сам обирати норми, а НПАОП 85.0-3.01-88 можуть бути використані як основа. Сама ця абревіатура «НПАОП», до речі, означає нормативний правовий акт про охорону праці.
Однак при застосуванні Норм № 241 їх обов’язково слід перекласти українською мовою – вся внутрішня документація медзакладу має бути державною мовою. За потреби документ можна підкоригувати. Назвати його можна як завгодно, наприклад Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту. Це може бути як самостійний документ, так і додаток до колективного договору.
Саме на варіант затвердження норм у колективному договорі вказує Додаток № 13 Примірного колективного договору КНП з постанови Президії Профспілки працівників охорони здоров’я від 06.07.2018 р. № ПР7-15-20ог. Він зокрема передбачає наведення за категоріями медпрацівників:
- найменування засобів індивідуального захисту;
- строк експлуатації (місяців) таких засобів.
З таблицею, яку пропонує профспілка у Примірному колективному договорі КНП можна ознайомитися у файлі нижче. Даний варіант оформлення норм слід розглядати як найпростіший у порівнянні з окремим Положенням.
Санітарно-гігієнічний одяг медпрацівників
Санітарно-гігієнічний одяг – це спеціальний робочий одяг, який має забезпечити дотримання санітарних правил у галузі. Тобто носіння такого одягу вимагається не охороною праці, а санітарними нормами. Такий одяг обмежує можливий шкірний контакт працівника з хворим. Наприклад, бавовняний халат. Аналогічно санітарне взуття.
У галузі охорони здоров’я можна згадати Санітарно-протиепідемічні вимоги до ЗОЗ, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу, наказ МОЗ від 02.04.2013 р. № 259. У пп. 8.6-8.8 цього документа зокрема зазначається, що:
- медперсонал має бути забезпечений комплектами змінного одягу. Зміна одягу щоденна;
- у наявності постійно повинен бути комплект робочого та спеціального одягу для екстреної його заміни у разі забруднення;
- у немедичного персоналу теж мають бути змінний одяг і взуття;
- лікарі, фельдшери, медсестри, акушерки теж повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту працівників (рукавички, маски тощо);
- усі маніпуляції, які пов’язані з контактом з кров’ю та іншими біологічними рідинами, мають проводитися у рукавичках.
Норми безплатної видачі санітарно-гігієнічного одягу, санітарного взуття та санітарного приладдя працівникам закладів, підприємств та організацій охорони здоров’я містяться у додатку № 2 наказу Міністерства охорони здоров’я СРСР від 29.01.1988 р. № 65 (далі – Норми № 65). Однак знову ж на підставі уже згаданого розпорядження Кабміну ці норми були заборонені у застосуванні на території України. Норми № 65 є частиною уже згадуваного НПАОП 85.0-3.01-88.
Щодо норм видачі санітарного-гігієнічного одягу та санітарного взуття вчинити слід аналогічно спецодягу – затвердити внутрішнім наказом (Положення) або ж як частину (додаток) колективного договору медзакладу. Згаданий раніше Додаток 13 з Типового колективного договору медзакладу-КНП містить не тільки спецодяг, але й санітарно-гігієнічний одяг і санітарне взуття. І у колективному договорі варто вказати про безплатність видачі такого одягу працівникам.
Сукня, костюм, халат – це спецодяг чи санітарно-гігієнічний одяг
І це питання цілком логічне, так як бавовняні халати, косинки та ковпаки можна знайти як у переліку спецодягу з Норм № 241, так і у переліку санітарно-гігієнічного одягу з Норм № 65. Це ж саме стосується капців – одні й ті самі капці можуть розглядатися як спецвзуття або ж як санітарне взуття. Межа між ними проходить, як уже зазначалося, у наявності шкідливих і небезпечних умов у роботі. Якщо вони використовуються для захисту від таких умов – це спецодяг, якщо ні – санітарно-гігієнічний одяг.
Наприклад, Норми № 65 згадують бавовняну сукню у доцентів, професорів медичних закладів. Очевидно, що при читанні лекцій в аудиторіях вони не мають ніяких шкідливих і небезпечних умов, тому такий одяг для них є суто санітарно-гігієнічним. Однак у хірургині сукня стає спецодягом, як і фартух.
Увага: санітарно-гігієнічний одяг і санітарне взуття теж має бути безоплатною видачею по нормам.
Виходить, що межа для частини спецодягу на стільки умовна, що краще на рівні колективного договору створити для санітарно-гігієнічного одягу та санітарного взуття однакові умови зі спецодягом і спецвзуттям – безоплатна видача, забезпечення, норми. У податковому відношенні теж – підхід однаковий.
Оподаткування і норми видачі спецодягу
У медзакладів, що є платниками ПДВ, понаднормова видача спецодягу розглядається як негосподарське використання. Це означає, що втрачається право на податковий кредит з ПДВ, який був нарахований. Однак здійснюється це не шляхом коригування податкового кредиту, а через нарахування так званого «компенсуючого» податкового зобов’язання на підставі п. 198.5 ПКУ з реєстрацією податкової накладної впродовж 20 к. дні по закінченню такого місяця. На такому підході наполягають податківці у лист від 08.12.2015 р. № 26675/10/28-10-06-11.
Увага: понаднормова видача спецодяг підпадає під оподаткування ПДВ, ПДФО та військовим збором.
Однак на цьому понаднормове оподаткування не закінчується. Видача спецодягу в межах норм не є об’єктом оподаткування ПДФО (пп. 165.1.9 ПКУ). При понаднормовій же видачі такий спецодяг розглядається як додаткове благо, а тому підлягає оподаткуванню ПДФО 18%, а разом з ним, і військовим збором 1,5% (код ознаки доходу «126»). Щодо ЄСВ, то він на виданий понад норму спецодяг, не нараховується, так як ЗІЗ не належать до фонду оплати праці (п. 3.19 Інструкції зі статистики заробітної плати, наказ Держстату від 13.01.2004 р. № 5).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу «Головбух»
