провідний експерт з податкового обліку Експертус Головбух, канд. екон. наук, Київ
Як сільськогосподарському підприємству, яке переробляє зернові відобразити це в бухгалтерському обліку — підкаже експерт у статті з прикладами проведень
Сільгосппродукцію при її первісному визнанні оцінюють:
за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу;
за виробничою собівартістю відповідно до НП(С)БО 16 «Витрати» (далі — НП(С)БО 16).
Первісне визнання відображають у тому звітному періоді, у якому сільгосппродукція відокремлена від біологічного активу. Щодо зернових, первісне визнання здійснюють у періоді збирання зернових.
Оцінюють і відображають сільгосппродукцію після її первісного визнання згідно з НП(С)БО 9 «Запаси» (далі — НП(С)БО 9). Це означає, що після первісного визнання норми НП(С)БО 30 на облік сільгосппродукції не поширюються.
Запаси відображають у бухобліку та звітності за найменшою з двох оцінок:
первісною вартістю (за якою продукція відображена при первісному визнанні);
чистою вартістю реалізації (очікувана ціна реалізації за вирахуванням очікуваних витрат на завершення виробництва та реалізацію) (п. 24 НП(С)БО 9).
Отже, після первісного визнання сільгосппродукцію відображають в обліку за найменшою з двох оцінок — первісною або чистою вартістю реалізації згідно з НП(С)БО 9.
Щодо переробки такої сільгосппродукції, слід зауважити, що в додатку до НП(С)БО 30 наведені приклади сільгосппродукції та біологічних активів, на які поширюється дія цього НП(С)БО. На продукти переробки сільгосппродукції та біоактивів дія НП(С)БО 30 не поширюється. Приклади продуктів переробки для зернових у додатку — борошно, крупа, комбікорми.
Віктор Онищенко експерт з питань обліку та оподаткування, канд. екон. наук, Чернігів
З’ясуємо, хто зобов’язаний подавати фінансову звітність за 9 місяців, а хто — ні. На що звернути увагу та чи можна виправити помилки за перше півріччя 2023 року
Як документувати та обліковувати процес переробки сільгосппродукції
Переробку здійснюють у цехах переробки. Тому сільгосппродукцію зі складу, де її зберігають після збирання, насамперед потрібно передати до такого цеху. Передачу продукції документують накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за типовою формою № М-11 або лімітно-забірними картками за формами № М-8 та М-9. Усі ці форми й порядок їх заповнення та застосування затверджені наказом Мінстату від 21.06.1996 № 193. Наприклад, форму № М-8 застосовують для багаторазового відпуску одного номенклатурного номера матеріалів на один місяць. Форма № М-9 — для чотирьохразового відпуску лімітованих матеріалів, що відносяться на один вид витрат (замовлення на один місяць та на різноманітні види витрат (замовлень)).
На підставі накладної або лімітно-забірних карток роблять бухгалтерське проведення: Д-т 23 К-т 27. Це означає, що продукцію передали на виробництво. Проте може бути й інше проведення: Д-т 201 К-т 27. Воно показує, що сільгосппродукцію передали у підзвіт відповідальної особи цеху з переробки (наприклад, майстру) як сировину.
Перше проведення зазвичай застосовують, якщо всю отриману сільгосппродукцію відразу передають на переробку. Друге — якщо отриману сільгосппродукцію передають на переробку не відразу, а зберігають певний час у цеху.
Хоча перше проведення можна застосовувати в обох випадках. Тоді на кінець місяця сільгосппідприємство має провести інвентаризацію матеріалів, які залишилися невикористаними. Оформляють Інвентаризаційний опис ТМЦ за формою № М-21. На підставі опису оприбутковують невикористані залишки сільгосппродукції та інших матеріальних цінностей: Д-т 201 К-т 23. На початок місяця ці залишки знову передають у виробництво за накладною-вимогою за типовою формою № М-11: Д-т 23 К-т 201.
Увага: облік отриманої в цех переробки сільгосппродукції та інших матеріалів відповідальна особа (майстер) може вести в Матеріальному звіті за формою № М-19. Звіт ведуть в одному примірнику. До звіту додають документи щодо руху матеріалів (приміром, накладні, лімітно-забірні картки, акти на списання, виробничі звіти тощо).
Готову продукцію переробки передають на склад готової продукції. Цю операцію оформлюють накладною-вимогою за типовою формою № М-11 у двох примірниках. Один — передають відповідальній особі цеху, другий — комірнику складу готової продукції.
На підставі накладних відповідальна особа може складати за встановлений період, наприклад за місяць, відомість випуску готової продукції. У таку відомість записують кількість, облікову ціну та облікову вартість усієї виробленої і переданої на склад готової продукції. Облікова ціна — це орієнтована, планова ціна.
На підставі накладних (відомості) у бухгалтерському обліку роблять проведення: Д-т 26 К-т 23. Такий запис роблять за обліковою (плановою) ціною, а не собівартістю. Оскільки на момент передачі продукції на склад собівартість ще невідома.
Наприкінці місяця, коли фактична собівартість відома, в обліку допроводять відхилення між раніше відображеною обліковою та фактичною собівартістю.
В умовах нестачі грошових коштів один із варіантів, як не втратити контрагента, — укласти договір товарної позики. Розглянемо юридичні тонкощі та обліково-податкові наслідки для сторін такого договору
Як списати на виробничу собівартість використані ресурси
Щоб списати на виробничу собівартість використану сільгосппродукцію та інші матеріали, ресурси, на виробництві мають бути затверджені норми використання ресурсів — трудових, матеріальних, енергетичних. Норми — це скільки та яких ресурсів потрібно витратити на одиницю продукції переробки.
Далі періодично, зазвичай наприкінці кожного місяця, відповідальна за виробництво особа складає звіт про використані ресурси на виробництво готової продукції порівняно з нормативними витратами. У звіті зазначають:
кількість виробленої і переданої на склад готової продукції;
скільки ресурсів має бути використано для виробництва такої кількості за нормами;
скільки ресурсів витрачено фактично.
Якщо є відхилення, їм дають пояснення.
Звіт затверджує керівник сільгосппідприємства чи інша уповноважена ним особа. Наприклад, головний технолог, інженер тощо. На підставі затвердженого звіту відповідальна особа цеху списує використані матеріали, зазначає їх у видатковій частині Матеріального звіту за формою № М-19.
На підставі двох наведених звітів використану на переробку сільгосппродукцію та інші матеріали списують на виробничу собівартість продукції переробки: Д-т 23 К-т 201.
Як визначити собівартість продукції переробки зерна і зробити розрахунок розподілу загальновиробничих витрат
Зазвичай перелік і склад змінних і постійних ЗВВ сільгосппідприємство має визначити власноюобліковою політикою(п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 № 635).
Крім розподілу на змінні та постійні ЗВВ, зробіть розподіл постійних ЗВВ:
на розподілені;
нерозподілені.
Змінні ЗВВ і постійні розподілені ЗВВ включіть до виробничої собівартості продукції: Д-т 23 К-т 91. А постійні нерозподілені ЗВВ включіть до складу собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення: Д-т 901 К-т 91 (п. 11, 16 НП(С)БО 16).
З наступного року має запрацювати новий фінансовий інструмент для кредитування сільгоспвиробників — аграрні ноти. Пояснимо, у чому відмінність між аграрними нотами та аграрними розписками, а також хто з аграріїв і в яких випадках може їх застосовувати
Приклад розподілу ЗВВ наведений у додатку 1 до НП(С)БО 16.
Щоб провести розподіл ЗВВ, сільгосппідприємство має насамперед визначити нормальну потужність виробництва — очікуваний середній обсяг діяльності (п. 4 НП(С)БО 16). Нормальну потужність затвердьте наказом керівника сільгосппідприємства. У додатку 1 до НП(С)БО 16 така нормальна потужність визначена в машино-годинах. Утім, якщо продукція переробки однотипна, її можете визначати в одиницях цієї продукції. Наприклад, у тоннах борошна.
