Позивач є акціонерним товариством з державною часткою в статутному капіталі. Державі в особі Фонду держмайна належать 75,22% акцій позивача. Інші акції позивача належать фізичним та юридичним особам.
Затверджений базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2015 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, становить 75%.
Суд встановив, що позивач до 01.07.2016 правомірно розрахував та сплатив до держбюджету частину чистого прибутку, яка дорівнює сумі дивідендів, розрахованих відповідно до постанови КМУ від 23.03.2016 № 228 (75%) та з урахуванням державної частки 75,22% у його статутному капіталі.
Зважаючи на це, пропозиція податківців про доплату частини чистого прибутку не грунтується на положеннях законодавства України, позаяк державі належить не 100% акцій позивача. Тож немає підстав вимагати, щоб частка чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів відповідно до базового нормативу, повністю була розподілена лише на користь держави.
Тобто виплата всієї суми чистого прибутку товариства, спрямованого на дивіденди, одному акціонеру — державі, як того вимагає орган ДФС, буде грубим порушенням прав інших акціонерів — власників акцій позивача та теж суперечитиме чинному законодавству.
Крім цього, право пропонувати, а також надсилати вимоги та будь-які пропозиції про сплату частини чистого прибутку у вигляді дивідендів належить не контролюючому органу, а Фонду держмайна.
Отже, орган ДФС не має права, компетенції та повноважень пропонувати позивачеві сплатити на користь держбюджету частину чистого прибутку у вигляді дивідендів за звітний фінансово-господарський рік. Позивач не може вважати законною пропозицію органу ДФС про необхідність сплати на користь держави як одного із акціонерів товариства всієї частки чистого прибутку, спрямованого на виплату дивідендів, без врахування пропорції розміру державної частки у своєму статутному капіталі.
Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 № 820/3976/16