Свою позицію останні обгрунтовували тим, що виявлені в ході перевірки алкогольні напої, які марковані марками акцизного податку з візуальними ознаками підробки, не є власністю цього суб’єкта господарювання (прийняті ним на відповідальне зберігання).
ВАСУ, своєю чергою, звернув увагу на те, що для застосування відповідальності на підставі наведеної вище норми достатньо самого факту зберігання суб’єктом господарської діяльності фальсифікованих алкогольних напоїв та/або зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору. При цьому наявність вини продавця за реалізацію/зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку не є необхідною передумовою настання відповідальності за встановлення факту правопорушення, передбаченого Законом № 481.
Відхилив ВАСУ і доводи судів, що вилучення 23 акцизних марок для їх дослідження не може підтверджувати факт фальсифікації всієї продукції, що перебувала на зберіганні у суб’єкта господарювання на момент проведення перевірки.
Адже чинним нормативно-правовими актами не встановлено відсоткової частки алкогольних напоїв, яка має братись на експертизу для визначення автентичності марок акцизного податку, висновки якої б могли бути поширені на всю партію такої продукції. Водночас за відсутності норми, якою було б прямо встановлено відсоткову частку алкогольних напоїв для проведення експертизи для визначення автентичності марок акцизного податку, висновки якої можуть бути поширені на весь товар, пунктом 4.2 ДСТУ 416562003 «Горілки і горілки особливі. Правила приймання і методи випробування» встановлено, що для перевірки відповідності пакування і маркування вимогам нормативних документів відбирають пакувальні одиниці продукції методом випадкового відбирання.
Постанова ВАСУ від 21.03.2016 № К/800/17508/13
