Послуга із залізничного або авіаційного перевезення надається пасажиру самим перевізником, позаяк проїзний документ є за своєю суттю договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником. Тому така послуга не може бути об’єктом договору між іншими учасниками процесу оформлення замовлення на продаж проїзних документів.
Транспортний квиток, що містить загальну суму платежу, суму податку і податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами, одночасно є документом, який дає право на податковий кредит без отримання податкової накладної платникові, який безпосередньо отримує послуги перевезення. Відповідно, квиток не є підставою ні для визначення податкових зобов’язань, ні для формування податкового кредиту в особи, яка прийняла замовлення на його оформлення.
Тож суб’єкт господарювання, який здійснює лише приймання замовлень на продаж квитків, у т. ч. електронних, приймання коштів за квитки та їх повернення за невикористані квитки, визначає податкові зобов’язання з ПДВ лише з вартості наданих ним послуг щодо виконання замовлення на продаж проїзних документів. У податковій накладній такого платника відображають вартість послуг, наданих у зв’язку з виконанням замовлення, та суму ПДВ з вартості таких послуг.
Лист ДФС від 02.12.2016 № 26164/6/99-99-15-03-02-15
