Верховний Суд України визнав неправомірним зменшення середнього заробітку поновленого на роботі працівника на суму одержаної ним допомоги по безробіттю.
Так у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу орган, який розглядає трудовий спір, має поновити працівника на попередній роботі (ст. 235 КЗпП).
При винесенні рішення про поновлення на роботі такий орган одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток виплачують за весь час вимушеного прогулу.
При цьому законодавство не передбачає жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові ВСУ від 25.05.2016 у справі № 6-511цс16.
Посилання апеляційного суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 визнано помилковим. Оскільки викладені в ньому роз’яснення зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП, яку виключено ще у 2005 році.
Постанова ВСУ від 21.09.2017 у справі № 6-2597цс16
