Працівника було взято на посаду менеджера у м. Миколаєві, а місцезнаходження підприємства визначено у м. Києві. Роботодавець листом повідомив працівника, що його робоче місце знаходиться у с. Петрівське Бориспільського району Київської області. Працівника було звільнено за прогул, у зв’язку з не виходом на нове місці роботи.
Суди перших двох інстанцій прийняли сторону працівника щодо неправомірності звільнення.
Суди дійшли висновку:
- працівником було доведено належними і допустимими доказами, що він виконував роботу у м. Миколаєві;
- сам факт порушення трудової дисципліни відсутній, оскільки не може бути провиною працівника відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було повідомлено;
- те що роботодавець листом повідомив працівника про його нове робоче місце і в подальшому звільнив за прогул свідчить про недотримання двомісячного строку повідомлення працівника про зміну істотних умов праці. А саме зміну населеного пункту, у якому знаходиться робоче місце. Перевод до іншого населеного пункту без згоди працівника є незаконним. А отже невихід працівника на роботу у зв`язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.
Тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що таке звільнення є незаконним.
Ці висновки підтримав Верховний суд України. Він зазначив: що встановити факту прогулу, необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами є такі причини, що виключають вину працівника.
За рішенням суду роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за моральну шкоду та сплатити судові витрати.
Постанова ВСУ від 08.05.2019 у справі № 489/1609/17
