Працівника було взято на посаду менеджера у м. Миколаєві, а місцезнаходження підприємства визначено у м. Києві. Роботодавець листом повідомив працівника, що його робоче місце знаходиться у с. Петрівське Бориспільського району Київської області. Працівника було звільнено за прогул, у зв’язку з не виходом на нове місці роботи.
Суди перших двох інстанцій прийняли сторону працівника щодо неправомірності звільнення.
Суди дійшли висновку:
- працівником було доведено належними і допустимими доказами, що він виконував роботу у м. Миколаєві;
- сам факт порушення трудової дисципліни відсутній, оскільки не може бути провиною працівника відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було повідомлено;
- те що роботодавець листом повідомив працівника про його нове робоче місце і в подальшому звільнив за прогул свідчить про недотримання двомісячного строку повідомлення працівника про зміну істотних умов праці. А саме зміну населеного пункту, у якому знаходиться робоче місце. Перевод до іншого населеного пункту без згоди працівника є незаконним. А отже невихід працівника на роботу у зв`язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.
Тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що таке звільнення є незаконним.
Ці висновки підтримав Верховний суд України. Він зазначив: що встановити факту прогулу, необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами є такі причини, що виключають вину працівника.
За рішенням суду роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за моральну шкоду та сплатити судові витрати.
