Верховний Суд (ВС) не підтримав рішення судів попередніх інстанцій щодо правомірності проведення документальної планової виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу. При цьому ВС посилався винятково на положення Податкового кодексу України (ПК).
Скачати План-графік податкових перевірок на 2019 рік
Так, за нормами ПК документальною виїзною перевіркою є перевірка, яку проводять за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, який перевіряють. Натомість у приміщенні контролюючого органу проводять документальну невиїзну перевірку (ст. 75 ПК). Документальна перевірка
Суди ж попередніх інстанцій не встановили, на підставі чого, та у відповідності до якої норми ПК податковий орган змінив вид перевірки, місце її проведення. Останні також не встановили, чи є відсутність суб’єкта перевірки за податковою адресою підставою для проведення перевірки в іншому місці.
Суди не з’ясували і те, чи передбачає чинний ПК можливість проведення будь-якої документальної перевірки за відсутності суб’єкта перевірки за місцем знаходження, ненадання (не надсилання) йому направлень на перевірку та за відсутності акта про відмову від отримання направлень. Зокрема, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що направлення на перевірку вручили платнику вже після дати початку перевірки, визначеної в акті.
Тому ВС не погодився і з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність підприємця за юридичною адресою виключає недопуск перевіряльників до перевірки, отже виїзну перевірку можна проводити. Такий висновок не ґрунтується на жодній нормі ПК.
В розглядуваній справі суди попередніх інстанцій процитували в своїх рішеннях акт перевірки. Однак вони не з’ясовували, на підставі чого податковий орган дійшов до висновків про порушення підприємцем норм чинного законодавства, чи можливо впевнено встановити такі порушення за відсутності первинних документів та без з’ясування яку госпдіяльність провадив ФОП у період, що перевіряли. Тобто суди не з’ясували, чи можливо провести документальну перевірку за відсутності, власне, документів.
Встановлення наведених обставин є визначальним для правильного вирішення спору. Тому ВС направив відповідну справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Наостанок ВС також зауважив, що законність наказу про проведення перевірки, навіть якщо таку законність встановив суд, ще не означає безумовну законність дій із проведення перевірки.
Постанова ВС від 11.06.2019 у справі № 823/882/17 (№ К/9901/12456/19)
► Планова перевірка: тривалість, організація ► Спільні перевірки ► Зупинення документальної планової виїзної перевірки ► Позапланові перевірки
