Додаткове благо працівника: облік та оподаткування
За результатами перевірки підприємства податківці прийняли рішення щодо донарахування грошового зобов’язання з ПДФО і військового збору. Контролери стверджували, що порушено законодавство щодо неутримання зазначеного податку і збору із коштів, які сплачені з розрахункового рахунку підприємства за спиртні напої директором підприємства. Вони кваліфікують такі кошти, що виплачені директору у вигляді відшкодування за авансовими звітами, як додаткове благо для директора.
Підприємство говорило, що проводились представницькі заходи з метою розширення ділових партнерських відносин, підвищення попиту на товар, що реалізується, для створення іміджу підприємства. Для цього директор придбав алкогольні напої. Це підтверджували первинні документи, копії чеків та наказ підприємства.
Верховний суд України (далі — ВС) зауважив: використовувати Норми коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядок їх витрачання, затверджені наказом Мінфіну від 14.09.2010 № 1026 не можна для спірних правовідносин. Дані норми встановлюють витрати для бюджетних установ.
Також ВС зазначив: представницькі витрати є різновидом адміністративних витрат, які відносять до загальногосподарських, спрямованих на обслуговування та управління підприємством в розумінні пункту 18 П(С)БО 16 «Витрати». Податковий орган не встановив будь-яких застережень щодо порушення підприємством приписів цього стандарту. Тому витрати, понесені на придбання спиртних напоїв директором з метою обслуговування представницького заходу, є представницькими витратами.
Відповідно ВС погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу директора не включають кошти, отримані ним від підприємства під звіт на організацію та проведення прийомів (заходів) представницького характеру. Тож з них не утримують ПДФО та військовий збір.
Постанова ВСУ від 09.07.2019 у справі № 826/15481/18