Аутстафінг — це виведення працівників за межі штату підприємства. Тобто, працівника наймають, або він продовжує працювати в одній компанії чи фірмі, а числиться у штаті іншої — так названої компанії-аутстафера. Відповідно, виведений за штат персонал (працівники цехів, бухгалтерія і секретаріат, IT-персонал тощо) укладає трудові договори не з суб’єктом, на якого безпосередньо працює, а з організацією-аутстафером. Зі свого боку, компанія-аутстафер, оформляючи до штату працівників, бере на себе зобов’язання укладати трудові відносини, вести кадрове діловодство, нараховувати і виплачувати заробітну плати та всі установлені законодавством податки і збори.
Як приклад, з розгляду заяв працівників до Держпраці, які потрапили у халепу: їх найняли підприємці, які користуються послугами компанії-посередника по договору аутстафінга.
Спочатку, з потенційним працівником зустрічається представник компанії-аутстафінга, або сам роботодавець та пропонують написати заяву про прийняття на роботу.
У нашому випадку, на ім’я директора фірми-аутстафера, яка знаходиться за межами України і є нерезидентом, здобувач написав заяву про прийняття його на роботу. А з допомогою фірми посередника, яка співпрацює з ФОП по договору аутстафінгу, здобувач став найманим працівником — його прийняли на посаду менеджера фірми, яка знаходиться за кордоном. Пропрацювавши два місяці на посаді менеджера, працівник не отримав обіцяної заробітної плати, а вирішивши звільнитися — остаточного розрахунку з ним не провели, ніяких записів у трудовій книжці теж не було, а це, в свою чергу, призводить до відсутності страхового внеску.
Тепер працівник лише у суді може довести факт перебування у трудових відносинах із певним підприємством. І саме від рішення суду залежатиме, отримає він зароблені кошти чи ні.
