Мінімальний розмір оплати часу простою не з вини працівника становить 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду або посадового окладу (ст. 113 Кодексу законів про працю України; КЗпП). Підприємство може встановити в колективному договорі вищий розмір оплати часу простою (ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР; далі — Закон «Про оплату праці»).
Простоєм вважають тільки такі випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює через призупинення робіт із причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов’язаних з виною працівника.
Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не може вимагати оплати такого часу (ст. 113 КЗпП), хоча його попередньо повідомили про неминучість простою. Надавати відпустку без збереження зарплати за погодженням між сторонами в такому випадку не допустимо.
Простій, викликаний зупиненням експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва чи обладнання органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці підлягає оплаті у розмірі середньої заробітної плати (ст. 15 Закону «Про оплату праці»).
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігають середній заробіток (ст. 113 КЗпП).
Усі працівники мають попереджати роботодавця про початок простою. Невиконання працівниками цього обов’язку є дисциплінарним проступком, за вчинення якого працівника можна притягнути до дисциплінарної відповідальності. Але це не може бути підставою для:
- притягнення працівника до матеріальної відповідальності;
- відмови роботодавця оплатити час простою, оскільки обов’язок провести таку оплату не залежить від виконання працівником обов'язку попередити власника.
За інформацією Управління Держпраці у Кіровоградській області
Ми систематизували всі відомості про працівника, без яких неможливо розраховувати соцвиплати та відпускні. Новачки увійдуть у курс справи, а досвідчені бухгалтери освіжать у пам’яті найважливіші правила розрахунку середнього заробітку.
