На щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 к. дн. без урахування святкових і неробочих днів має право:
- жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину;
- мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи;
- одинока мати;
- батько дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- особа, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи однин із прийомних батьків (ст. 182-1 КЗпП).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 к. дн.
Причому, самотні матері мають право на додаткову оплачувану відпустку до досягнення дитиною не 15, а 18 років.
Зазначена відпустка є соціальною. Її надають в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Але право на неї має лише жінка, яка працює. Тому реалізувати своє право на використання цієї відпустки вона може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день.
Чинним законодавством не визначено строку давності, після якого працівник втрачає право на додаткові соціальні відпустки. Якщо він з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за попередній рік чи за кілька попередніх років, він має право використати її. А в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні цієї відпустки.
На новому місці роботи працівник не матиме права на отримання такої відпустки, оскільки таку відпустку надають один раз протягом відповідного календарного року.
