Узагальнивши застосування міжнародно-правових актів та практики Європейського суду з прав людини при розгляді цивільних справ, суд визначив, що особа — суб’єкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів при укладенні останніми відповідних договорів. Державні органи, у свою чергу, не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при укладанні цих договорів припустилися помилки.
З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна впливати на нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Тобто ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу. І помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Отже, неприпустимим є позбавлення певної особи, приміром, права власності на земельну ділянку лише з тієї підстави, що в архівах відсутнє рішення, на підставі якого вона отримала державні акти на право власності на землю. Неприпустимим є і визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його майна на підставі того, що державний орган порушив закон.
