Трудові штрафи: граємо за новими правилами
Між позивачем і роботодавцем був укладений контракт строком дії з 01.06.2015 по 01.06.2018.
Позивач, посилаючись на норму статті 241-1 КЗпП, стверджував, що останнім днем дії контракту було 31.05.2015. І оскільки станом на зазначену дату сторони не вчинили жодних дій, які б свідчили про припинення трудових відносин, а 01.06.2018 позивач продовжував виконувати свої обов’язки, то на його думку дію договору слід вважати продовженою на невизначений строк.
Тобто позивач вважає, що такі обставини мають тлумачитись як продовження трудових відносин, а контракт вважається продовженим на невизначений строк у відповідності до статті 39-1 КЗпП — якщо після закінчення трудового контракту (п.2 та п.3 ст.23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги і вказав, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку — останнім днем строку дії контракту, і відповідно робочим днем, було 01.06.2018. Адже про це прямо зазначено у самому контракті і не потребує доказування.
Постанова Одеського апеляційного суду від 2.02.2019 у справі № 522/12717/18
